ТЕТЕРЯ

ТЕТЕ́РЯ¹, і, ж.

1. Те саме, що тетеру́к, тете́рка. 1. Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Щог., Поезії, 1958, 359); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти.. з птахів — тетерів [тетер], рябчиків, глухарів, лебедів (Цюпа, Україна.., 1960, 88); * У порівн. Глухий, як тетеря (Укр.. присл.., 1955, 300).

2. перен., розм. Про нерозумну або вайлувату, неповоротку людину. Горпині вона [наймичка] зразу не подобалася. «Ну вибрав тетерю», — подумала вона.. Роботи то з неї як з козла молока, гладка, неповоротка, нечупарна (Мирний, І, 1954, 232); — Директор троса до колодязя ніяк не випише. Посікся, порвався, днями як зачепило мого тетерю, мало з цебром в колодязь не потягло! (Гончар, Тронка, 1963, 16).

◊ Глуха́ (чо́ртова і т. ін.) тете́ря, лайл. — про глуху, ледачу й т. ін. людину. — Та це вчитель? — питає [Прокіп]. — Глуха тетеря… не чув мов (Тесл., Вибр., 1950, 42); — А ти ж чого мовчиш, чортова тетеря? — враз почулось над головами вершників, і крива ломака полетіла в Прілого (Панч, Гомон. Україна, 1954, 59).

ТЕТЕ́РЯ², і, ж.

1. Страва з борошна та пшона. Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор., І, 1957, 266); На столі з’явилися ковбаси, миски галушок, бринзи, саламахи, пшоняної тетері, смаженої риби, солоних огірків та інші улюблені козацькі страви (Тулуб, Людолови, І, 1957, 461).

2. Страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією. Так отам ми пополюєм, Може, що і загорюєм, Де ласіше за тетерю На козацькую вечерю (Манж., Тв., 1955, 169); На столі, накритому скатеркою, стояла миска з тетерею (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).

ТЕТЕРЯ́, я́ти, с. Пташа тетерки. Він [ведмідь] зігнав виводок молодих тетерят і з жалем споглядав, як здіймалась угору ляклива зграя (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 102 - 103.

Тетеря, рі, ж.

1) = Тетерка. Як дома кури, так у лісі тетеря. Ном. № 10265.

2) Годъ кушанья: а) изъ муки; б) изъ сухарей. Чуб. VII. 440. КС. 1883. XI. 505. Троянцям всім дали тетері. Котл. Ен. II. 8. Ум. Тете́рька, тетеренька, тетеречка. Чуб. IV. 233.

Тетеря, ряти, с. Птенецъ тетерки. Повна хата тетерят, та нікуди й не летять. Ном. стр. 295, № 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 259.

тете́ря —

1) старовинна українська страва з житнього борошна, розведеного молоком або водою з медом, та пшона; була популярною перев. у козацькому побуті. Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли, як і тісто на хліб (О. Стороженко);

2) в українській традиційній кухні — холодна страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією. Може, що і загорюєм Де ласіше за тетерю На козацькую вечерю (І. Манжура);

3) = тетеру́к = тетерю́к = тетерва́к (тете́рка = тетерю́чка = тетери́ця — самиця тетерука; тетеря́ — пташа тетерки) великий лісовий птах роду курячих із чорним (у самиці — пістрявим) оперенням, який є цінною дичиною; символізував нерозумну, вайлувату, неповоротку, ледачу людину — звідси вислів глухий, як тетеря і лайливий фразеологізм: глуха́ (чо́ртова і т. ін.) тете́ря — про ледачу, невдатну людину, яка до того ж недочуває; Г. Сковорода пише: «Всю Малоросію Великоросія називає тетерваками. Чого ж стидитись? Не той дурний, що не знає, а той, що знати не хоче»; на можливий зв’язок прізвища Тетерваковський у «Наталці Полтавці» з тетервако́м,як глузливим прізвищем українців, справедливо вказував С. Єфремов. Глухий, як тетерук (приказка); Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Я. Щоголев).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 594.