ЧЕЛЯДОНЬКА

ЧЕЛЯ́ДОНЬКА, и, ж.

1. діал. Пестл. до челяди́на. Вже передня челядонька місток проскакала, А матінка перед паном навколішки стала (Кост., І, 1967, 37).

2. збірн., іст., заст., діал. Пестл. до че́лядь. Ой, не бий мене, мій миленький, удень Да не сміши челядоньки і людей (Барв., Опов.., 1902, 290); Весняночка, паняночка, Чом на тобі пусто? Чом немає челядоньки, Як бувало густо? (Манж., Тв., 1955, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 292.

Челядонька, челядочка, ки, ж.

1) Ум. отъ челядь.

2) Ум. отъ челядка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 450.