ЧЕЛЯДКА

ЧЕЛЯ́ДКА, и, ж. Те саме, що челя́дниця. [Антось:] Хтось співа? [Ядвіга:].. То ген в садку… якась челядка панська (Стар., Вибр., 1959, 528); Були у неї дві Челядки; Трудненько було жить,.. І у неділеньку приходилось робить (Гл., Вибр., 1959, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 292.

Челядка, ки, ж.

1) = Челядниця. Вже й челядка у його, і наймит. О. 1861. IX. 74.

2) Ум. отъ челядь. Ум. Челядонька, челядочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину. Чуб. V. 967. Була собі челядочка Домна. Чуб. V. 704.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 450.