СКЛАДАТИ

СКЛАДА́ТИ і рідко ІСКЛАДАТ́И, а́ю, а́єш, недок., СКЛА́СТИ і рідко ІСКЛА́СТИ, складу́, складе́ш, док., перех. і без додатка.

1. Розміщувати що-небудь у певному порядку, в одному місці. Наймит усім вслуговує, подає, носить, возить, мете, складає (Вовчок, I, 1955, 309); Вона.. на ранок склала свої речі.. і поїхала в місто (Ів., Вел. очі, 1956, 82); // Збирати докупи що-небудь розкладене, розкидане і т. ін. [Груїчева (складає карти):] Се якийсь зачарований пасьянс, ніяк не виходить! (Л. Укр., II, 1951, 7); Дід-провідник.. наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові, а сам десь зник (Коцюб., І, 1955, 348); // у що, як. Розміщувати що-небудь, надаючи певної форми. Коло неї цілий оберемок квіточок, котрі вона складає пучечками докупи і в’яже в вінок (Мирний, І, 1954, 252); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі (Стельмах, І, 1962, 399); // Зібравши докупи, розміщувати у певному порядку, надавати чому-небудь якоїсь форми. Півтора місяці лежить він нерухомо, а рани все не загоюються, хоч старий Габдулла добре склав кістки і часто мастить рани виваром рудо-червоних водоростей з Аральського моря (Тулуб, В степу.., 1964, 12); // Згортаючи, згинаючи і зменшуючи цим об’єм чого-небудь, надавати йому нової форми. Голова схаменувсь, випрямив бумагу і став складати (Кв.-Осн., II, 1956, 265); Тарас обережно складав клапоть афіші, як реліквію дружби, спомин про незабутню зустріч (Ільч., Серце жде, 1939, 398); — Спершу глянемо, що там у нього,— складаючи бритву, каже Левко Іванович (Гончар, Тронка, 1963, 279); Зручним рухом склав [Йон] хустину косинкою, закинув собі на шию і зв’язав під бородою вузликом (Коцюб., І, 1955, 234); Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (Голов., Тополя.., 1965, 256); // у що, на що, рідко до чого. Поміщати, класти що-небудь всередину чогось або зверху на чомусь. Роман.. виносив мішки з пашнею з комори і складав на віз (Н.-Лев., VI, 1966, 386); [Xромець:] Я різав виноград і до збанка складав (Фр., XIII, 1954, 379); Збираю дозрілу ожину, Складаю в кошіль маслюки (Дор., Серед степу.., 1952, 95); Поволі склала [Галина] все в просторий чемодан, не поспішаючи, поїхала на вокзал (Крот., Сини.., 1948, 9); // Надавати певного положення рукам, ногам; приймати яку-небудь позу. [Кассандра (складає з благанням до неї руки):] Сестричко, рідна, найдорожча, молю тебе, благаю, не питай і не примушуй говорити! (Л. Укр., II, 1951, 266); Сидить [турчин], склавши ноги калачем, і палить люльку (Вовчок, VI, 1956, 278); Моссаковський поклав паляницю на столі, став і руки склав на поясі (Н.-Лев., III, 1956, 66); Скорботна жінка в чорній хустці, зав’язаній по-старомодному, склавши руки на колінах, дивиться прямо перед собою (Гончар, III, 1959, 121); // у що, до чого. Надавати певного виразу обличчю. Перед кожною промовою складав [прокурор] своє довге, худе обличчя до усміху (Фр., VI, 1951, 271); Матюха з-за стола склав губи в усмішку презирливу й говорив, недбало кидаючи слова (Головко, II, 1957, 57).

Скла́дати (скла́сти) спра́ви див. спра́ва; Склада́ти (скла́сти) у ко́пи (у полу́кіпки, у ски́рти́ і т. ін). — розташовувати певну кількість снопів (сіна, соломи) у певному порядку. Скошений хліб того ж дня в’яжуть у снопи і складають у копи (Рад. Укр., 11.VIII 1949, 2); От вона ніби жне його [жито].., складає у здорові полукіпки (Н.-Лев., III, 1956, 326); Величезні скирти хліба. Іще під’їздять вози — скидають, складають у скирти (Головко, І, 1957, 340).

◊ Сиді́ти, скла́вши ру́ки див. рука́; Склада́ти (скла́сти) го́лову (життя́, кістки́, ко́сті) — гинути, вмирати. За що ми голови складали — В оці могили? Будеш жить, То, може, й знатимеш, небоже (Шевч., II, 1953, 235); Хай славен навік поміж нами, хто голову склав за народ! (Сос., II, 1958, 498); Той життя своє складає, Щоб науку збагатить, Той у темряві конає І живе, щоб їсти й пить (Сам., І, 1958, 79); Він [агент] зупинився на дорозі і злісно погрозив кулаком на село: — Насміявся над нами, так за цю насмішку свої кості складеш (Стельмах, II, 1962, 89); Склада́ти (скла́сти) до ніг що — уживається для вираження покори, залежності і т. ін. На коліна б бажав я упасти, Слізьми виплакать горе пекуче своє, До ніг милої серденько скласти (Граб., І, 1959, 362); Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (Зеров, Вибр., 1966, 426); Склада́ти (скла́сти) же́ртви (в же́ртву): а) приносити як дар кому-небудь. Вони [старійшини] першими виходили на вали, коли на Дніпрі чи в степу з’являвся ворог, водили людей на рать, від роду складали богам жертви, чинили суд (Скл., Святослав, 1959, 12); б) робити що-небудь заради когось, поступатися власними інтересами. Всі плоди невпинного труду [труда],— усе те він в жертву сердечну складав для бідного свойого люду (Фр., XIII, 1954, 124); Склада́ти (скла́сти) збро́ю див. збро́я; Склада́ти (скла́сти) кри́ла (кри́льця, ла́пки) — ставати смирним, боязким; відмовлятися від будь-яких дій, припиняти боротьбу; скорятися. Зачувши голос ненависного професора, Микоша найменше був подібний до жертви, що готова скласти крильця й потрапити в пащеку до собаки (Полт., Повість.., 1960, 326); Він і зовсім знавіснів.. Мабуть, видалося йому, що я вже й лапки склала (Речм., Твій побратим, 1962, 7); Склада́ти (скла́сти) ру́ки див. рука́; Склада́ти (скла́сти) у труну́ (в моги́лу) — губити, зводити з світу. Луки затоплено, трави побито, Хліб недостиглий поліг на лану, Голод складає людей у труну (Граб., І, 1959, 240).

2. З’єднуючи окремі частини, одержувати щось ціле (про механізми, машини і т. ін.); монтувати. Снопов’язалка два роки робила в першій бригаді, сама Тетяна її нову складала й найкраще вивчила цей хитрий механізм (Ле, Історія радості, 1947, 197); Нові складаючи верстати, я звик ночей недосипати (Уп., Вітчизна миру, 1951, 13); Організація [підпільників] доручила Валентинові скласти радіоприймач (Гончар, IV, 1960, 81): // Будувати що-небудь, збиваючи, скріплюючи окремі частини. Недалеко од будинку складали рублену комору (Мирний, II, 1954, 258); А ось і школа. Поверхи високі, Великі вікна, світлі, голубі… Каменярі і муляри два роки її складали з каменю (Бичко, Вогнище, 1959, 34); Дядько .. був майстер на всі руки: чимбарював, столярував, умів складати лежанки та печі (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 9); // З’єднуючи літери, утворювати слова; читати. [Жураківський:] Оце навчився складати слова, та така гарячка взяла хлопця — день і ніч сидів би за книжкою (Вас., III, 1960, 296); Ніхто в редакції не знає, що лише п’ять-шість років тому чорнороб Таловиря сидів за партою в лікнепі і, нечутно ворушачи губами, складав із неслухняних літер слова (Жур., Нам тоді.., 1958, 20); // Відбираючи і розташовуючи певним чином матеріал створювати що-небудь ціле (про збірник, словник і т. ін.). Нетерпляче чекаю обіцяного Вами для нашого альманаху оповідання.. Пришліть, коли можна, швидше, бо вже складаємо збірник (Коцюб., III, 1956, 240); Учні мені.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Вас., IV, 1960, 43).

Склади́ склада́ти див. склад².

3. Створювати літературний, музичний твір (вірш, пісню і т. ін.). Легенди почали складать про неї (Л. Укр., І, 1951, 422); Вночі, коли дитина плакала, Мирон не спускав Максимчика з рук та співав йому пісні, які сам складав (Зар., На .. світі, 1967, 117); Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію і повезти цей самородний витвір на свято пісні в район (Вол., Місячне срібло, 1961, 225); // Писати, створювати що-небудь, підбираючи, об’єднуючи та розташовуючи певним чином матеріали, дані і т. ін. (про ділові папери, документи і т. ін.). Я був одним із гарячих організаторів страйку — виступав на зборах, складав петиції (Вас., IV, 1960, 41); Батько складав алгебраїчний підручник (Смолич, II, 1958, 34); Знала [Тамара] де що лежить, швидко реєструвала прибулі папери, знімала копії, оформляла перепустки, складала потрібні списки (Хижняк, Тамара, 1959, 82); Навесні 1847 р. Маркс і Енгельс приєдналися до таємного пропагандистського товариства: «Союзу комуністів», взяли визначну участь у II з’їзді цього союзу.. і, за його дорученням, склали знаменитий «Маніфест Комуністичної партії».. (Ленін, 26, 1972, 42); Дуже мені не легко.. скласти свою біографію (Коцюб., III, 1956, 280); Іван Антонович збирався сам скласти карти тих будапештських кварталів, у штурмі яких він брав участь (Гончар, III, 1959, 275); // у сполуч. із сл. мир, угода, контракт і т. ін. Домовлятися про що-небудь. Химочка.. вимагав, щоб біднота гуртом узялася за «куркульське кодло».. — Бо миру з куркулем ми ніколи не складемо (Епік, Тв., 1958, 103); [Нагар:] Він хоче скласти угоду з нами, він просить вислухати його (Корн., І, 1955, 26); Не одержуючи стипендії і потребуючи коштів на майбутню подорож по Україні, поет [Т. Г. Шевченко] змушений був скласти контракт з петербурзьким книговидавцем І. Т. Лисенковим на кабальних умовах (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 111).

4. Зберігаючи, відкладаючи, поступово збирати, робити запаси чого-небудь; нагромаджувати, накопичувати. Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Мирний, І, 1949, 163); Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Щог., Поезії, 1958, 339); За чотири роки служби в економії склав він сто п’ятдесят карбованців (Коцюб., І, 1955, 104).

5. Проходити перевірку знань, уміння що-небудь робити; здавати. Він пішов до другої кімнати, де молоді робітники, майбутні інженери, складали іспити з математики (Коцюба, Нові береги, 1959, 262); Великим святом був для Максима той день, коли він на «відмінно» склав математичний аналіз (Рибак, Час.., 1960, 281).

6. друк. Набирати з друкарських літер який-небудь текст. Коли вона [книжка] буде друкуватися, я хотів би, щоб ії склали фонетикою (Коцюб., III, 1956, 250).

7. мат. Додавати одне число до другого; виконувати дію додавання. Потім друзі множать 21 на 12 і складають обидва результати (Донч., VI, 1957, 492); Коли скласти висоту валу та глибину рову, то виходила перепона на тридцять — сорок метрів, обплутана колючим дротом (Ю. Янов., II, 1958, 237).

8. Утворювати, становити що-небудь. Всі четверо [о. Василь, матушка, Раїса і Тася] складали немов родину (Коцюб., І, 1955, 320); // Бути складовою частиною; являти собою. Улюблені в селі людські ймення так часто повторювались в кожнім домі, що можна було подумати: одну половину села складають Марії і Параски, а другу — Василі і Григорії (Мас., Під небом.., 1961, 28); До Тичини, Рильського.. долучилися десятки й десятки нових письменників, які склали славу першого покоління молодої української радянської літератури (Вітч., 11, 1967, 171).

9. З деякими іменниками утворює сполуки із значенням дії, названої іменником.

[І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) кому, чому, на що — дуже цінний, значний, достойний. Вивели й Саібові такого арабського коня, котрому й ціни не можна було скласти (Н.-Лев., IV, 1956, 24); В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу: криниця чистої джерельної води! (Гончар, Тронка, 1963, 222); Склада́ти (скла́сти) вину́ див. вина́; Склада́ти (скла́сти) ви́рок (при́суд і т. ін.) — засудити кого-небудь. Зоря історії яскрава Складає вирок всім панам (Рильський, II, 1960, 136); Склада́ти (скла́сти) дога́ну, рідко — виносити осуд, виражати незадоволення; ганити. Немила та жінка Дуже недовго жила шлюбним зо мною життям. Друга її заступила: не смію догани їй скласти (Зеров, Вибр., 1966, 334); Склада́ти (скла́сти) зарі́к — клястися, присягатися. Зажурилася [Горпина].. та й склала зарік — чоловіка свого більш не кохати (Л. Янов., І, 1959, 332); Склада́ти (скла́сти) зізна́ння, діал.— давати показання. Кликали до суду зізнання складати (Фр., VI, 1951, 180); Склада́ти (скла́сти) наді́ю (наді́ї) на кого — надіятися, покладатися на кого-, що-небудь. Пріська журилася чим його свою землю засівати і як його засівати. Вона складала всі свої надії на Карпа (Мирний, III, 1954, 60); Склада́ти (скла́сти) оста́нню ша́ну див. ша́на; Склада́ти (скла́сти) пеню́ див. пеня́; Склада́ти (скла́сти) подя́ку див. подя́ка; Склада́ти (скла́сти) поклі́н (уклі́н) — низько вклонятися. Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (Зеров, Вибр., 1966, 400); Вийшла дівчина на кін, Глянувши привітно в залу, Склала всім низький уклін (Воскр., Поезії, 1951, 292); Склада́ти (скла́сти) привіта́ння (салю́т) — вітати (урочисто, захоплено) кого-, що-небудь. Він іде, полководець великий,.. Він спиняється біля порога І від імені рідного краю Привітання, мов клятву, складає (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 86); Початок параду гримить.. І витязі півночі перші складають салют свій Вітчизні (Бажан, Роки, 1957, 258); Склада́ти (скла́сти) прися́гу див. прися́га; Склада́ти (скла́сти) проба́чення перед ким, кому — пробачатися перед ким-небудь; перепрошувати когось. Почував, що треба, і не міг рушити з місця, щоб піти і скласти пробачення перед своїм опонентом, якого міг вважати тут за гостя (Сміл., Сад, 1952, 125); — Прокуратура склала своє пробачення товаришу Зарубі (Кучер, Трудна любов, 1960, 466); Склада́ти (скла́сти) уя́влення (уя́ву) — в думках відтворити; уявити. Він [Дарвін] заздалегідь складає собі певне уявлення про ту тварину чи рослину, яка має бути створена ним у результаті штучного добору (Наука.., 1, 1959, 43); Склада́ти (скла́сти) хвалу́ (сла́ву, гімн) — прославляти, возвеличувати, оспівувати кого-, що-небудь. Всі уважно слухали досвідчене пастухове слово,.. складали пастухові хвалу (Горд., Дівчина.., 1954, 200): Ми [радянські митці] повернемося на Україну з перемогою і складемо славу народові-воїну (Довж., III, 1960, 51); Склада́ти (скла́сти) ціну́ кому, чому — оцінювати кого-, що-небудь об’єктивно, належним чином. [Йоганна:] Хусо, я навчилась таку складати ціну всім багатствам, як пороху, що в нас попід ногами (Л. Укр., III, 1952, 162); Високу ціну склав Пушкіну поет-революціонер Павло Грабовський, назвавши його одним із передових людей свого часу, на чиїх творах виховувались покоління (Рильський, X, 1962, 36); Склада́ти (скла́сти) ша́ну (поша́ну, по́честь і т. ін.) кому, чому — вшановувати кого-, що-небудь. Трудящі республіки складають свою глибоку любов і шану генію пролетарської літератури, буревісникові революції (Рад. Укр., 27.III 1968, 1); В столиці Української Радянської Соціалістичної Республіки зібралися дочки і сини різних народів світу, щоб скласти свою шану великому революційному поетові людства, геніальному синові України — Тарасові Шевченкові (Літ. Укр., 30.V 1964, 8); Складає [кобзар] пошану коню і підкові (Мал., Звенигора, 1959, 233); Цезар богам італійським обіцяну почесть складає (Зеров, Вибр., 1966, 258).

10. перен. Перекладати на кого-небудь будь-які обов’язки, відповідальність і т. ін. Робити ніхто не хотів, мало не всю роботу на Хіврю складали (Григ., Вибр., 1959, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 273.

Складати, да́ю, єш, сов. в. скласти, складу, деш, гл.

1) Складывать, сложить. Зорем лан посесорові та, вижавши, складем і звозим. ЗОЮР. І. 143. Так я свій крам у коробочку склав. АД. II. 35. Ганна сиділа, склавши руки. Левиц. І. 29.

2) Набирать, набрать (типографск. терминъ). З) Составлять, составить изъ отдѣльныхъ частей, собирать. Складати машину. Херс.

4) Слагать, сложить, составлять, составить, сочинять, сочинить. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814. Оці вірші віршую я для себе, братія моя! мені легшає в неволі, як я їх складаю. Шевч. 442.

5) Ариѳм. Слагать. Кон. Ар. 3. — рахубу. Считать, посчитать. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. РІ. 49.

6) — хрест. Креститься, перекреститься. Перед домом Божим хреста не склав, тим його й Бог скарав. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 136.