ПЕРО

ПЕРО́, а́, с. (мн. пе́ра, пер).

1. Рогове нашкірне утворення з порожнистим стрижнем і легкими пухнастими відростками з обох боків, яке вкриває більшу частину тіла птахів. Улас осміхнувся та й ухопив, жартуючи, лебедицю за крило й висмикнув одне найбільше перо (Н.-Лев., III, 1956, 291); Укріпившись ногами на стовбурі, дятел спирається на нього твердими хвостовими перами. Вони відрізняються від звичайних тим, що мають міцний пружний стрижень з загостреним на кінці віялом (Зоол., 1957, 119); * Образно. Ішли [Антін з сусідкою] межи стін, грубо зложених з сірого каменя, вишитих блідими перами папороті (Коцюб., II, 1955, 293); * У порівн. Його [Вовкуна] тягло до всякого майстровання [майстрування]; сокира в його руках робилась легкою, як перо, і він махав нею з таким жаром, мов займався найлюбішою забавою (Фр., III, 1950, 47); // збірн. Пір’я, оперення. Гуси. Велика, швидкоростуча, переважно травоїдна птиця, яка дає м’ясо і жир, а також пух та перо (Колг. енц., І, 1956, 312); Наче й годують їх [птахів] добре, а все ж чогось їм бракує в штучних умовах парку, фламінго навіть міняють барву пера, з рожевих стають білими (Гончар, Тронка, 1963, 206).

◊ Земля́ перо́м див. земля́; Не на́шого пера́ пта́шка хто — хтось не належить до певного товариства, відрізняється від нього. Показалась господиня. Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать (П. Куліш, Вибр., 1969, 122); Ні пу́ху ні пера́: а) традиційна формула побажання успіху, удачі на полюванні. Привітання, обійми міцні, Побажання мисливські чудні: Цей — ні пуху! А той — ні пера! (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 131); б) взагалі побажання успіху, звичайно жартівливе (на іспитах і т. ін.). — Понаймалися, кажете, — заговорив Баклагов.. — Що ж… ні пуху вам, ні пера (Гончар, Таврія, 1952, 111).

2. Знаряддя для писання чорнилом, тушшю і т. ін., що має форму зігнутої металевої пластинки із загостреним і розщепленим кінцем. Два місяці мати моя лежала в тяжкій недузі, і за той час чорнило висохло, а пера іржа поїла (Коцюб., III, 1956, 116); Всі навперебій почали диктувати, перебиваючи одне одного, обступивши з усіх боків Олесю, стежачи за кожним рухом пера (Донч., VI, 1957, 47); Перо письменника і перо журналіста відлито з однієї сталі (Літ. Укр., 25.V 1971, 3); // Застругана велика пір’їна гуся, лебедя, ворони і т. ін., що в давнину використовувалась для писання. Перо страшне не в гусака, а вже тоді, як у дяка (Укр.. присл.., 1963, 138).

Вихо́дити (ви́йти) з-під пера́ див. вихо́дити; Гу́сяче перо́ див.гу́сячий.

◊ Бра́тися (узя́тися) за перо́ — починати писати, приступати до писання. Учора хто його знає що й робив, що й за перо не бравсь (Мирний, V, 1955, 323); Опівночі прокинувся [Коркишко] від поганого сну і взявся за перо (Логв., Давні рани, 1961, 16); Ві́чне перо́ див. ві́чний; Заки́нути перо́ — перестати писати, покинути письменницьку працю. Нових творів поки що не маю, та й не сподіваюся до зими мати, бо, поставлений в неможливі для літературної праці умови, мушу закинути перо на ціле літо (Коцюб., III, 1956, 120); Нале́жати перу́ кого — те саме, що Вихо́дити (ви́йти) з-під пера́ (див. вихо́дити). Понад півстоліття плідно трудився О. І. Білецький в галузі історії російської, української і зарубіжної літератур.. Його перу належить понад 500 наукових праць (Рад. літ-во, 2, 1963, 152); Ні перо́м не списа́ти, ні сло́вом не сказа́ти; Не мо́жна сло́вом розказа́ти, ані́ перо́м описа́ти, фольк. — хтось не може визначити надзвичайної вроди, краси кого-, чого-небудь. Ні пером не списати, ні словом не сказати тії [тієї] несподіваної краси, якою до вас усміхнулася долина! (Мирний, IV, 1955, 310); Така була краса його [отамана] невиписанна.., що не можна словом розказати, ані пером описати (Вовчок, І, 1955, 358); [Одни́м] ро́зчерком пера́: а) не вникаючи в суть справи, не роздумуючи. У нас [у Чернігові] тепер (від місяця) т. зв. «усиленная охрана».. Можуть скинути з посади одним розчерком пера, скалічити нагайками або шаблями (Коцюб., III, 1956, 284); б) звичайним підписом під якимось наказом, розпорядженням; Спро́ба (про́ба) пера́ — перші, ранні твори письменника. У Ваші руки попалися перші мої роботи, спроба пера (Коцюб., III, 1956, 195); Писати Агатангел Кримський почав ще в гімназії. З-під його пера з’являються вірші, оповідання, переклади. Та це були лише проби пера (Вітч., 1, 1961, 164).

3. тільки одн., перен. Уживається як символ письменницького хисту або літературної діяльності кого-небудь. Глибоким зором і пером тонким Він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму (М. Рильський, II, 1960, 89); Радянські письменники завжди служили своїм пером радянському народу, більшовицькій партії (Скл., Орл. крила, 1948, 9); Питання доробки твору — завжди компетенція автора, незалежно від того, чи сам він знайшов кращий варіант, чи йому підказали його товариші по перу (Кундзич, Діези.., 1956, 137); // Творча індивідуальність письменника, особливості авторського стилю. Я такий прихильник Вашого [Л. Мартовича] таланту, так люблю перо Ваше, що вже бодай для того варто щось мені надіслати (Коцюб., III, 1956, 241).

Володі́ти перо́м див. володі́ти.

4. розм. Плавець риби або водяної тварини. Піднялась висока хвиля, неначе іскрами розсипалась перед братами, та й викинула їм з кит-риби перо (Стор., І, 1957, 68); Посипались з матні на берег.., заблищали морські півні з червоними перами (Н.-Лев., II, 1956, 228).

5. розм. Зелений пагін цибулі або часнику. Чи догадаються тільки насмажити на вечерю молодих печеричок, так, як він любить: ціленькі облити сметаною добре і оживити зеленим пером цибульки… (Коцюб., ІІ, 1955, 395); Перо цибулі і зелень кропиви згодовують молоднякові і дорослим індикам, підмішуючи їх у вологі кормові суміші (Хлібороб Укр., 9, 1964, 22).

6. спец. Лопать деяких інструментів, пристосувань і т. ін. Нарізні частини мітчика, обмежені канавками, називаються різальними перами (Слюс. справа, 1957, 217); Перо керма важить три з половиною тонни (Роб. газ., 21.ІІ 1964, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 329.

Перо, ра, с.

1) Перо у птицы. Нехай йому земля пером! Пожеланіе умершему, чтобы ему легка была могильная земля. Рудч. Ск. І. 77.

2) Перо для письма. Сидить батько з синами, пише листи перами. Грин. III. 3.

3) Перо рыбье, плавникъ. Пливе риба та й велика, тільки видно пера. Грин. III. 391.

4) Кисточка изъ трехъ — четырехъ куриныхъ перьевъ для проведенія узкихъ полосъ при раскрашиваніи глиняной посуды. Вас. 183.

5) Нижняя часть, лезвіе лемеха. Вас. 199.

6) Лезвіе бурава. Нема одного пера, а про те добре вертить свердел. Волч. у. Ум. Пірце, пір’ячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 146.

перо́ (збірне — пі́р’я; зменшені — пі́рце, пі́р’ячко) — рогове нашкірне утворення з порожнистим стриж­нем і легкими пухнастими відрост­ками з обох боків, яке вкриває більшу частину тіла птахів; лег­кість пера широко використовує­ться в народній символіці (пор. вираз «аж пір’я летить»); покійникові бажають: «Нехай йому земля пером буде» (від давнього вистеляння труни пером, що спричи­нилося до символіки легкості, м’якості); перами оперяли стріли, щоб легше летіли; гусячі (перев.) пера служили тривалий час ятя писання; в одній колядці орел ка­же рибі: «Тобою, рибо, гості віта­ти, а моїм пером листи писати».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 444.