МІСЯЦЬ

МІ́СЯЦЬ, я, ч.

1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом. Тихо спускається нічка осіння, — Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Л. Укр., І, 1951, 27); 4 жовтня 1957 року — день народження першого крихітного штучного Місяця — назавжди увійде в Історію науки (Наука.., 1, 1958, 4).

* У порівн. Через Прут перекинувся срібний, як місяць, шлях у таємничі плавні, завиті сріблястим серпанком імли (Коцюб., І, 1955, 213).

Молоди́й (щерба́тий) мі́сяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. І блисне ріжок молодого місяця.., задзвонить маржина дорогою калаталами (Хотк., II, 1966, 374); Виступа Щербатий місяць з-за могили (Шевч., І, 1963, 364); По́вний мі́сяць; Мі́сяць упо́вні — фаза Місяця, коли з Землі видно весь його освітлений Сонцем диск. Повний Місяць бував на півдні опівночі (Астр., 1956, 24); Мати вербу тую [свячену] варять, а воду зливають у ночви і при повному місяці купають малу Вустю (Ю. Янов., II, 1958, 183); Єдине віконце в сінях.. ледве пропускало тьмяне світло місяця вповні, що ліниво виповзав з-аа далекого обрію (Тулуб, В степу.., 1964, 25); * У порівн. Пласке кругле обличчя її [Шаукен], наче місяць уповні, подекуди подзьобане віспою, сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (Тулуб, В степу.., 1964, 62).

∆ Фа́зи Мі́сяця — видимі з Землі різні форми Місяця, що залежать від його освітлення Сонцем.

∆ На мі́сяць бреха́ти — без причини гавкати (про собак). Надворі гавкнув пес, І всі примовкли, підвели голови на завішені вікна. Але собака, видно, брехнув на місяць і замовк (Стельмах, II, 1962, 110); На мі́сяць ви́ти — нудьгувати без діла. Цілий день на місяць вила [Орися] з нудьги (Тют., Вир, 1964, 9).

2. Супутник будь-якої планети. Навколо Землі обертається її супутник — Місяць.. У деяких планет є кілька супутників — їх місяців (Астр., 1956, 6).

3. Проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі (від 28 до 31 доби); // Проміжки часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла. Директор поклав їм [вербівцям] плату по три карбованці на місяць на панських харчах (Н.-Лев., II, 1956, 200); Це було в Харкові, в Дзержинськім райкомі комсомолу, в золотім місяці вересні (Гончар, IV, 1960, 37); Сценарій "Аероград" я написав у Москві за два в половиною місяці (Довж., І, 1958, 26).

Мі́сяць у мі́сяць — кожний місяць; щомісяця. Місяць у місяць цех виконує державні завдання (Рад. Укр., 15.1 1964, 2).

◊ Медо́вий місяць див. медо́вий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 753.

Мі́сяць, ця, м.

1) Луна, мѣсяцъ. Із-за хмари, з-за байраків місяці, виглядає. Хата, 16. Не подоба зірці без місяця та зіходити. Мет. 81. Ой місяцю-місяцю! Світиш та не грієш: даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Употребляется для ласкательнаго названія возлюбленнаго. І місяця свого зараз забуду, свого Сергієчка? Г. Барв. 205.

2) Мѣсяцъ. Я ж місяці і дні лічу журбою. К. Іов. 15. Що-місяця. Ежемѣсячно. московський місяць. Долгое время. Попождеш з московських місяць!

3) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум. Місяченько, місячно, місячок. Вх. Уг. 252. Ой місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой світіть там на подвіррі, де дівчина красна. Чуб. V. 53.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 433.

мі́сяць (зменшено-пестливі — місяче́нько, мі́сячко, мі́сячок) —

1) (з великої та малої літери) най­ближче до Землі небесне тіло, світи́ло (див.), супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом; народна уява місяць у за­гадці зображує так: «Над бабиною хатою стоїть байда хліба, собаки гавкають, не можуть дістати»; а мі­сяць у хмарах загадково-символі­зовано виглядає так: «їхав чумак та й став, бо волів потеряв»; здавна об’єкт релігійного поклоніння (як сонце і зорі), тому кажуть: «Гарно і при місяці, коли сонця немає», «Місяць — отець, звізда — матка, сонце — їх дитятко»; до місяця звертаються у замовляннях: «Тобі, Місяцю, сповні, мені на здоров’я, тобі, Місяцю, насвітитися, мені по світу надивитися, добре находити­ся»; якщо вперше побачиш моло­дий місяць, перехрестись, — щоб щастило; з цим словом-поняттям пов’язані традиційні епітети: світ­лий, ясен, Божий, повен, щербатий, рогатий у народі його називали «нічним Божим оком», «козаць­ким (бурлацьким, котячим) сонцем», бо «світить місяць, та не гріє», «від місяця не зріє пшени­ця», «і місяць світить, коли сонця немає»; і все ж його з сонцем не порівняєш, — «світило б сонце, а місяць не зігріє»; місяць і вечорова зоря — символи молодого і моло­дої; здавна об’єкт легенд, зокрема про двох братів-ворогів (за христи­янською легендою, Каїна та Авеля), тому гори й долини, які бачи­мо на Місяці у вигляді плям, — це нібито два брати-вороги, один з яких тримає іншого мертвим на вилах; традиційний народнопісен­ний образ, уособлення коханого або ж його вірного супутника, що осяває дорогу до чи від милої: «Ой не світи, місяченьку, не світи ніко­му, Тільки світи миленькому, як іде додому»; у весільному обряді молодого називають мі́сяцем; з мі­сяцем здавна пов’язують розвиток рослин і стан здоров’я людей, їхню фізичну красу («Молодик-гвоздик, тобі роги красні, мені очі ясні!», «Місяцеві на підповня, нам на здоров’я»; за віруваннями, по́вний мі́сяць впливає на людину, якщо прямо світить, коли та спить; вона може стати «місячною людиною», сновидою; червоний місяць сим­волізує біду. Із-за хмари, з-за бай­раків місяць виглядає (П. Куліш); Ой місяцю-місяцю! Світиш, та не грієш: даремне в Бога хліб їси (М. Номис); Не видно було місячка, спали й зірки (Є. Гребінка); у спо­лученнях: мі́сяць-недобі́р — непов­ний місяць. Ой місяцю-недобору, зайди за комору (П. Чубинський); молоди́й (щерба́тий) мі́сяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска; місяць-молодик називали ще Нівом; по́вний мі́сяць — фаза Місяця, коли з Землі видно весь його освітлений Сонцем диск;

2) проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навко­ло Землі (від 28 до 31 доби); про­міжки часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла. Я ж місяці і дні лічу журбою (П. Куліш);

3) медо́вий мі́сяць див. медо́вий;

4) мі́сяць-черне́ць — за народним ви­значенням — календарний місяць з 30 днів, перше й останнє число якого припадуть на піст, або місяць (світило), перша й остання чверть якого припадуть на піст. Як прийде місяць-чернець, то буде й світові кі­нець (І. Манжура);

5) моско́вський мі́сяць — надовго відкладений, тривалий у часі обіцяний термін, протягом якого щось виконується;

6) рід народної дитячої гри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 368-370.