КРОК

КРОК, у, ч.

1. Рух ногою вперед, убік або назад, що його робить людина або тварина, ідучи або біжачи; ступінь (див. сту́пінь²). Він увесь тремтів. Зробив кілька кроків услід Варварі і став… (Коцюб., II, 1955, 172); Пан Гнатковський.. витріщився й поступив крок назад (Март., Тв., 1954, 202); На руїнах тиша. Зінька ступила крок.., ще прислухалась (Головко, II, 1957, 173); Зелений шум пливе над ними неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (Сос., II, 1958, 411); // тільки мн. Звуки від такого руху. У цій хвилині почулися в сінях кроки (Фр., VI, 1951, 191); На шляху затихають кроки Олександра (Стельмах, II, 1962, 42); * Образно. Здається мені, що я серед тиші ловлю останні кроки життя (Ю. Янов., II, 1958, 18).

◊ Вибива́ти (відбива́ти, руба́ти) крок — твердо й чітко ступати під час ходіння. Чітко вибиваючи крок, .. оркестр.. вимарширував на Рибальську (Смолич, Мир.., 1958, 53); Високий чорнявий хлопець у званні лейтенанта танкових військ, підтягнутий і стрункий, чітко відбиваючи крок, підійшов до генерала (Собко, Серце, 1952, 78); Рубаючи крок, проходили прапороносці (Гончар, III, 1959, 370); Відмі́рювати (відміря́ти) кро́ки див. відмі́рювати; Дотри́мувати (дотри́мати, доде́ржувати, додержа́ти і т. ін.) кро́ку: а) (з ким, рідко кому) не відставати від когось у чому-небудь. Своїми дотепами.. він підгонював [підганяв] їх пити все більше й більше, щоб додержати йому кроку (Фр., IV, 1950, 241); б) те саме, що Іти́ в но́гу (див. нога́). З трудом Сторожа додержує кроку (Граб., І, 1959, 306); Крок за кро́ком: а) дуже повільно; повагом, помалу. Дно було нерівне, і вони мусили посуватись обережно, крок за кроком (Гончар, Новели, 1954, 60); б) поступово, у певній послідовності. Марта почала розповідати. Крок за кроком, слово за словом, нічого не приховуючи (Собко, Срібний корабель, 1961, 140); Крок наза́д — відхід, відступ від досягнутого. — Від нас залежить доля батальйону. Крок назад — уже зрада (Гончар, III, 1959, 117); Крок у крок іти́ (ступа́ти і т. ін.): а) (з ким) іти (ступати) в такт, роблячи рівночасно з іншими кроки; іти в ногу. Щоб потрапити з ним крок у крок, часто дріботіла [Катерина] ногами і спотикалася (Чорн., Потік.., 1956, 350); б) (за ким) невідступне, не відходячи йти за кимось. * Образно. Він ішов злегка розгойданою ходою, не відчуваючи, що за ним крок у крок ступає його совість (Вільде, Сестри.., 1958, 372); Кро́ком руш! — уживається як команда йти в певному напрямі. [В’юн:] Загін — стрункої ..Кроком руш! (Корн., І, 1955, 152); Кро́ку не мо́же (не міг і т. ін.) ступи́ти (зроби́ти); І кро́ку не сту́пить (не сту́плять і т. ін.) без кого — без чиєї-небудь допомоги, участі нічого не може (не міг, не можуть і т. ін.) здійснити, зробити. — Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 71); Мі́ряти кро́ки — розмірено ходити туди й назад. Біля воріт міряє кроки вартовий (Хижняк, Тамара, 1959, 42); На ко́жному (ко́жнім) кро́ці: а) скрізь, усюди; де не ступиш. За руки ми взялись, і тихе павутиння обличчя обпліта на кожнім кроці нам (Сос., І, 1957, 202); Ці говорильні [гучномовці], поначіплювані на кожному кроці, вже добре надокучили Сахно (Смолич, І, 1958, 63); б) раз у раз, постійно; безперервно. Сьогодні всі були якісь особливо вразливі і ображалися на кожному кроці (Гончар, IV, 1960, 46); Небезпека чекала на кожному кроці: за переданий товаришеві найменший шматочок хліба — смерть, за перехоплену записку — смерть, за необмежені розмови — смерть (Хижняк, Тамара, 1959, 209); Ні кро́ку [наза́д, впере́д і т. ін.]! — уживається як наказ, команда не рухатися з місця. Ми для того й вийшли на цю путь широку, щоб іти вперед нам — і назад ні кроку! (Тич., II, 1957, 267); — Ні кроку назад! Окопуватись! — скомандував Бронников (Гончар, II, 1959, 318); Ні (і) на [оди́н] крок не…; Ні (і) кро́ку не…: а) нікуди. Слуги її ні на крок не відпускають (Тют., Вир, 1964, 221); І кроку від себе не відпускає [Семен], все просить співати (Вовчок, І, 1955, 281); б) нітрохи, ніскільки. Воєнком.. не відставав від неї ні на крок (Гончар, II, 1959, 180); Взад і вперед показую я шлях, А сам ні кроку поступить не можу (Фр., XIII, 1954, 326); Рівня́ти крок з ким, на кого і без додатка: а) те саме, що Іти́ в но́гу (див. нога́). Людські потоки Під гордий марш свої рівняють кроки (Рильський, II, 1960, 19); б) робити так, як хтось інший. — Ми молоді,— продовжувала вона,— не з дідами ж нам крок рівняти! (Томч., Закарп. опов., 1953, 30).

2. перен. Про ступінь, етап у розвитку чого-небудь, в освоєнні чогось нового, у розв’язанні якогось завдання тощо. Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Ю. Янов., II, 1958, 10).

◊ Крок упере́д — про певний поступ, успіх у чомусь. Знов рік минув. Знов крок один вперед ступило всім нам дорогеє діло (Фр., XIII, 1954, 80); Переклади Старицького, Грабовського і Франка були значним кроком уперед, рівняючи з давнішими (Рильський, III, 1956, 105).

3. перев. з означ. Те саме, що хода́ 1. Валентій.. хитким, непевним кроком Ступив наперед (Фр., XIII, 1954, 225); Швидким кроком підійшов він до.. панночки і взяв її в танець (Л. Укр., III, 1952, 586); Устина.. пройшлася легким дівочим кроком (Чорн., Визвол. земля, 1959, 49); // Про спокійну, тиху ходу коня; найповільніший алюр. Виїхала проти нас на коні Маня. їхала кроком (Коб., III, 1956, 51); Крок — найповільніший алюр, при якому кінь піднімає та опускає на землю ноги, чергуючи по діагоналі (Конярство, 1957, 22).

Збавля́ти (зба́вити) крок (кро́ку) див. збавля́ти; Поверта́ти (поверну́ти) крок див. поверта́ти.

4. з означ. Певний спосіб пересування, руху в танці, ходіння на лижах і т. ін. Панна Юзя пробігла мазурковим кроком.. до альтанки (Л. Укр., III, 1952, 666); Пара за парою, зберігаючи дистанцію, дівчата йдуть змінним кроком (Збірник укр. нар. танців, 1957, 19); Фінський крок.

5. перев. з означ., перен. Учинок, дія (у 2 знач.). Нарешті він раз зважився на рішучий крок (Фр., VI, 1951, 249); Воронцов знав і те, що.. кожен його хибний крок, навіть хибний жест обернеться чиєюсь кров’ю тут, під чужою дамбою (Гончар, III, 1959, 366); // Захід, маневр. Голота.. підозріло стежила за його дипломатичними кроками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404).

◊ Пе́рший крок; Пе́рші кро́ки до чого і з означ.— початок у якійсь справі, діяльності тощо. То не була ще опера,— то були тільки перші кроки до неї (Мирний, III, 1954, 201); Хоч в його [І. Франка] листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я його вважаю за перший крок до згоди (Л. Укр., V, 1956, 212); Він [О. Пушкін] любовно благословив перші літературні кроки.. Гоголя (Рильський, III, 1956, 21).

6. Відстань (приблизно 70-75 см) між стопами ніг під час ходіння як міра довжини. Стоїмо на тій самій землі — ледве десять кроків між нами (Коцюб., II, 1955, 419); В Заячій балці кроків за сто попереду.. Марко помітив биків (Тют., Вир, 1964, 9); Недаром кажуть: для босого й два кроки — верста (Мур., Бук. повість, 1959, 73).

◊ Бу́ти (опини́тися) на крок від заги́белі див. заги́бель; Гіга́нтськими кро́ками йти впере́д; Зроби́ти гіга́нтський крок упере́д див. гіга́нтський; Оди́н крок до чого — дуже близько до чогось; поряд. Від неймовірного багатства до неймовірної бідності тут [у Перу] один крок (Знання.., 6, 1971, 17); Саже́нними кро́ками йти (просува́тися і т. ін.) див. саже́нний; Семими́льними кро́ками йти (просува́тися і т. ін.) див. семими́льний.

7. спец. Певна стала відстань або величина чого-небудь (при спрямованому рухові механізму, деталі тощо). Відстань між двома сусідніми витками [різьби], вимірювану паралельно осі гвинта, називають кроком гвинта (Токарна справа, 1957, 15).

∆ Гіга́нтські кро́ки див. гіга́нтський.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 362.

Крок, ку, м.

1) Шагъ. Дурному з кроку ступити, — сто днів од пусту доступити. Ном. № 6212. Но що ту приходиш кроком зрадливим. Гол. І. 346.

2) Часть основы, которую ткачъ можетъ заткать до новаго поворота навоя: заткавъ ее, ткачъ, поворачивая верхній навой, развиваетъ съ него часть основы, навертывая въ то-же время сотканный крок полотна на нижній навой; крок находится между ма́ґлем і ля́дою. Шух. І. 258. МУЕ. III. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 310.