ШУКАТИ

ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.). Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали — немає нічого (Головко, II, 1957, 156); — Стій! Випала люлька з тютюном! Не хочу, щоб і люлька дісталася вражим панам! — І почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (Довж., І, 1958, 275); — У мене ось тут чвертка олії,— і вона почала порпатися в оборках рясної спідниці, шукаючи в ній кишеню (Шиян, Баланда, 1957, 88); Гойдає хвиля білі гриви, Над нею носяться чайки, В воді шукаючи поживи (Черн., Поезії, 1959, 238); Бідак золотого знайшов на землі,— Зрадів, аж заплакав. Додому йдучи, Згубив свою знахідку в лісі вночі, Шукав до світання в імлі (Воронько, Тепло.., 1959, 96); Так і так, каже [куркуль], як хочеш, а виручай… Дозволь хоч клунок який-небудь закинути тобі в половник,— ти бідна, в тебе не шукатимуть… (Стельмах, II, 1962, 150); *Образно. І в ясних небесах, У блакитних полях, Місяць плаче і сонця шукає… (Рильський, І, 1960, 106); *У порівн. Пізно вернувся Павло додому.. Ходив по хаті, наче чого шукав (Вовчок, І, 1955, 160); // Знаходити, виявляти що-небудь, обмацуючи руками, ногами. При таких словах Андрій блід і тремтячими руками шукав сокири (Хотк., II, 1966, 184); Мимо вікна майнула чиясь шапка, в сінях зашаруділо, шукаючи клямки (Тют., Вир, 1964, 367); Тадей Станіславович, одягнувшись, відчиняє широку кватирку, напомацки шукає сірники (Стельмах, І, 1962, 9); // Збирати (гриби, горіхи, ягоди і т. ін.). Він мусив з ними шукати гриби, насилу згинаючи свою ситу постать (Коцюб., І, 1955, 320); — Ей, годі вже того! — сказала вголос [Ярина] і почала нагинати ліщину та шукати горіхів (Л. Укр., III, 1952, 737); — Романе? Чого ти там шукаєш в траві? Що ти там загубив? — знов гукнула на його Соломія.— Шукаю суниць! (Н.-Лев., VI, 1966, 305); // Відкривати у творах науки, літератури, мистецтва, в чиїх-небудь словах якийсь очікуваний зміст. Не шукай в піснях моїх даремно, Щоб коханням блискали вони,— Шкода праці,— все бо в них так темно, Як буває тільки восени (Граб., І, 1959, 191); Лорістон намагався розгадати думки Кутузова, шукаючи за кожним словом прихований справжній зміст (Кочура, Зол. грамота, 1960, 356); // Підбирати (думку, слово, мелодію і т. ін.). [Кассандра:] Долоне, стій! [Долон:] Що скаже мені царівна? [Кассандра (збентежена, шукає, що б спитати)] (Л. Укр., II, 1951, 267); Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (Мал., Запов. джерело, 1959, 67); // Розшукувати, намагатися дізнатися про наявність, місцезнаходження кого-, чого-небудь.— Де півень? Де? — Госпоженька питає, — Уранці був, недавнечко співав… Шукайте! Може, він в чужім дворі гуляє! (Гл., Вибр., 1951, 118); Добравшись до свого намету, Сомко зараз звелів позвать перед себе Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, та не так-то його й знайти у такій мішанині (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); Вони знов увійшли в ліс, стали шукать дороги (Н.-Лев., III, 1956, 292); — Ми вивчали Синє море з погляду геологічного. Вивчали і географію його флори та фауни, шукали поклади. Знайшли кам’яне вугілля (Тулуб, В степу.., 1964, 464); Гнат мовчав. Замовк і господар сусіднього наділу. Вони мовчки вже машинально копали перед себе ямки, шукаючи вогкого шару (Панч, В дорозі, 1959, 47); Мені довелося шукати вільного місця майже в останньому ряду (Ле, Право.., 1957, 8); У Києві, як тільки зійшов [Михайло] з поїзда, став шукати газету. Хотів усе знати, хотів надолужити за всі втрачені роки, прогаяні на чужині (Загреб., Європа. Захід, 1961, 291); *0бразно. Тече річка все тихенько І моря шукає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 153); *У порівн. Івась трохи притих, не кашляв, а тілько водив мутними очима по хаті, немов шукав когось (Мирний, І, 1954, 307); // Розпитуючи, радячись, підбирати кого-, що-небудь. — Іду служби шукати (Вовчок, І, 1955, 9); Батько й мати все говорили синові, що восени треба їм шукать невістки (Н.-Лев., II, 1956, 172); — То й боже благослови, сину, коли так! Шукай старостів та й шли, якщо віддадуть… (Мирний, І, 1949, 354); — Збирайтеся, бабо,— каже мама,— та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде (Коцюб., І, 1955, 456); — Ти не сердься, а то, чого доброго, відмовишся й сорочку мені шити або заправиш таку ціну, що доведеться шукати іншу майстерницю (Шиян, Баланда, 1957, 9); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (Гончар, II, 1959, 32); // Намагатися згадати. Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив.., все минуло би ся, було би по-старому.. І шукав думкою своїх ворогів, перебирав у голові, рахував (Хотк., II, 1966, 108); // перев. із сл. очі, погляд і т. ін. Намагатися побачити кого-, що-небудь. Мотря очима шукала Василя. Насилу за народом вона побачила його (Мирний, IV, 1955, 185); Іваниха шукає поглядом обличчя свого сина, та нічого не видко за сивою млою (Л. Укр., III, 1952, 558); Прокопович зирнув кругом себе, шукаючи драбини (Н.-Лев., III, 1956, 33); …Надо мною схилилось обличчя. Золоті кучері торкнулися моїх вій, а променисті очі пробігли по мені, шукаючи моїх очей… (Головко, І, 1957, 55); Хмельницький пильним оком шукав у блакиті хмаринки (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 200).

◊ Тре́ба з сві́чкою се́ред дня шука́ти див. сві́чка; Шука́й його́ — про того, хто зник безслідно. Проклятий Нечипір виліз у вікно, та й шукай його (Кв.-Осн., II, 1956, 103); Шука́ти ві́тра в по́лі див. ві́тер; Шука́ти вчора́шнього дня див. вчора́шній; Шука́ти го́лку в сі́ні див. го́лка; Шука́ти го́лку в соло́мі див. соло́ма; Шука́ти кі́стки в молоці́ — вередувати, вигадувати що-небудь. Скільки разів було так, що Владко вередував, шукав кістки в молоці, як говорилося, але як тільки з’являлася панна «Шонька», дитина ставала наче зовсім іншою (Вільде, На порозі, 1955, 60); Шука́ти пристано́вище див. пристано́вище; Шука́ти розга́дку див. розга́дка; Шука́ти се́бе — визначати своє покликання; Шука́ти слова́ (слів) — підбирати потрібні слова. Коли він з невимовною вдячністю поглянув на военкома, шукаючи йому найкращого слова, той тільки лукаво примружився (Стельмах, II, 1962, 162).

2. чого. Добиватися, прагнути чого-небудь. Надумавсь Вовк, що жить йому погано — Не з’їсть, не засне до пуття; Що вік його минає марно, Що треба кращого шукать собі життя… (Гл., Вибр., 1951, 59); От і зріс козак на славу, Роздобув козацьку справу; Баче шлях широкий в полі Та й пішов шукати долі (Щог., Поезії, 1958, 137); Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай, так найма робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (Стор., І, 1957, 48); В неділю рано почало світати, Ой пішла Лисичка їстоньки шукати (Фр., XIII, 1954, 259); Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу — Правдивої цілі шукати (Граб., І, 1959, 367); Слави шукав по світах він усюди (Л. Укр., І, 1951, 342); Думка напружено шукає виходу, б’ється, як впійманий птах об стіни (Вас., II, 1959, 329); Бути злим чи бути кротким — що в житті найголовніше? Світе мій, ну де ж шукати задля себе порятунку? (Тич., II, 1957, 17); Чому оці засмаглі люди у чорних пілотках підводників шукають нагоди порадитись зі мною (Логв., Давні рани, 1961, 6); Мар’ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили, на яких бавилися і стежили за шляхом пастушки, і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (Стельмах, І, 1962, 635); // 3 підрядним реченням. Оставивши своїх гуляти, Пішов [Еней] скрізь по полям [полях] шукати, Щоб хто дорогу показав (Котл., І, 1952, 115); Кози.. бігають по загороді, шукають, куди б то вискочити (Кв.-Осн., II, 1956, 172); — Воно так, але, як-то кажуть, риба шукає, де глибше, а чоловік — де ліпше… (Іщук, Вербівчани, 1961, 115); // з інфін. Намагатися зробити щось. Рука [Мирона] шукала потягатися з ворогом… Так же й ворога, окрім свого хатнього, немає… (Мирний, І, 1949, 183); // Прагнути чогось нового, досконалішого (у творчості). Горіти, кипіти, пориватися вперед дч світла, вічно шукати і знаходити — ось дійсне покликання, от справжня душа цієї зовні холодної людини (Трип., Дорога.., 1944, 16); Є ж люди на землі — а то б не варте й жити,— Що крізь щоденний труд уміють і любити, І усміхатися, і мислити, й шукать… (Рильський, І, 1946, 164); Шукаючи нових інтонацій трибуна-промовця, Маяковський далеко відійшов від народнопісенної традиції наспівного ритму та римування, традиції тієї поетики, яка звучала в народі вже віками (Рад. літ-во, 6, 1965, 37).

◊ Іти́ (піти́ і т. ін.) свого́ хлі́ба шука́ти див. хліб; Шука́ти легко́го хлі́ба (легкі́ хліба́) — намагатися жити без турбот, клопоту, нічого не роблячи. Андрій знов не нанявся. Отак щороку. Легкого хліба шукає (Коцюб., II, 1955, 13);— Коли ми з тобою в Київ поїхали, то дядько Ничипір сказав, що ти легкого хліба шукаєш (Зар., На.. світі, 1967, 246); Він вісім професій змінив у Донбасі, Шукаючи старанно… «легкі хліба» (С. Ол., Вибр., 1959, 211); Шука́ти сме́рті див. смерть; Шука́ти су́ду (суда́) див. суд.

3. з кого, що, юр., заст., рідко. Вимагати через суд. Пані домагалася, щоб роздратована наймичка не стерпіла, покинула її серед ночі і тим позбулася права шукати з неї запрацьованих сім карбованців (Л. Янов., І, 1959, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 558.

Шукати, ка́ю, єш, гл. — кого́ и за ким. Искать. Шукай вітра в полі. Ном. № 1947. Лиха не шукай — воно само тебе найде. Ном. № 1960. Єї тато і єї чоловік за нею шукають. Гн. І. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 517.