ГОЛКА

ГО́ЛКА, и, ж.

1. Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття. Ухопила [Оксана] рукав від сорочки, узяла голку, протягла нитку, та й забула узлика зав’язати (Кв.-Осн., II, 1956, 438); Зараз знайшла [Марія] голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (Головко, IІ, 1957, 154); * У порівн. Я гостра з ворогом, мов голка! (Тич., Зростай.., 1960, 32).

◊ Бу́ти (сиді́ти і т. ін.) як на голка́х — нервувати, нетерпеливитися; Голки́ заганя́ти (загна́ти) — в’їдливо, дошкульно говорити. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце… Христя мовчала (Мирний, III, 1954, 16); Го́лці ні́де впа́сти — дуже тісно. -Е-е! Та тут і голці ніде упасти. Всі сидячі місця зайняті (Автом., Щастя.., 1959, 95); Шука́ти го́лку в сі́ні — шукати те, що неможливо знайти. Потрібний напрям важко знайти в тайзі, загубивши його.. Це однаково, що шукати голку в сіні (Донч., II, 1956, 56); Як з го́лки: а) про новий, тільки що пошитий одяг. Щоб костюмчик був, як з голки (С. Ол., Вибр., 1959, 272); б) (перен.) про щось нове, тільки що виготовлене, збудоване і т. ін. З валізки Оксана дістала нові, як з голки, п’ять карбованців (Чорн., Потік.., 1956, 81).

2. Загострений на кінці металевий стрижень різного вигляду і різного спеціального призначення. Голки для шприців являють собою порожнисту вузьку металеву трубочку, один кінець якої косо зрізаний і загострений (Заг. догляд за хворими, 1957, 168); Через хвилину голка задряпала пластинку, вихопила з неї кілька брязкітливих акордів (Шовк., Інженери, 1956, 203).

3. Лист хвойних дерев, колючка або гострий росток інших рослин. Соснові голки містять багато смолистих речовин, які мають протиглисне значення (Колг. Укр., 11, 1961, 29); Весна йшла з степу, кричали граки, чорніла мокра земля.. Край стежки, над канавою, забриніли зелені голки першого рясту (Донч., І, 1956, 478); Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 15).

4. перев. мн. Тверді колючки на тілі деяких тварин. Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки (Коп., Як вони.., 1948, 9).

5. Тонкий загострений кристал чого-небудь. По голках снігу вітер босий Ступав (Перв., І, 1958, 84); Надвечір подув холодний північий вітер, пригнав хмари сизі,.. зашив голками крижаними калюжі, озера (Шиян, Гроза… 1956, 752); // Взагалі гострий кінець чогось. Сам того не помічаючи, Шевченко опинився в степу і раптом побачив на обрії мури караван-сарая, а поруч напівсферичну башту мечеті та високу кам’яну голку мінарета (Тулуб, В степу.., 1964, 51); Він заглибився в розрахунки, може, з півгодини працював, час од часу недоброзичливо поглядаючи на далеку срібну голку ракети (Собко, Срібний корабель, 1961, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 108.

Голка, ки, ж.

1) Игла, иголка. Місячно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Гола голка. Игла безъ нитки. Черном.

2) Голки заганяти. Запускать шпильки. Почне їй голки заганяти…. все про хлопців їй плеще. Мир. Пов. І. 119. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце. Мир. Пов. І. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 301.

го́лка — прилад для шиття; через своє гостре вістря служила охо­ронним засобом проти нечистої сили (наприклад, втикали в свиту молодого, коли заводили його в хату); на голках ворожили; голка символізує провідництво («Куди голка, туди й нитка»), гостре не­приємне слово (звідси вираз го́лки заганя́ти, тобто говорити непри­ємні речі); голка без нитки зветься гола голка, а в народній загадці ви­ступає як «кінь без хвоста». Місяч­но, хоч голки збирай (М. Номис); Яка голка, така й нитка (І. Франко); Важко знайти голку в стіжку сіна (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 139.