ЧЕРЧИК

ЧЕ́РЧИК, а, ч., заст. Ченчик. Галанбег ось на рундук виходить Поглядіти, хто так дивно грає. Коли бачить — черчик подорожній (Фр., XII, 1953, 323); То не жінка — чистий ангел.. Та й святий побожний черчик Хай не дивиться на ню [неї]: Скоро гляне — геть забуде Про молитву він свою (Крим., Вибр., 1965, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 313.

Черчик, ка, м.

1) Ум. отъ чернець = =(ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921.

2) Ум. отъ черець 3) = =(червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203.

4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20.

5) = Червець 4. Маркев. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 459.