УТИРАТИ

УТИРА́ТИ¹ (ВТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТЕ́РТИ (ВТЕ́РТИ), утру́, утре́ш, док., перех.

1. Витираючи, знімати, видаляти (сльози, піт і т. ін.). — Та мені життя мого і не шкода.. — Що ти, що ти, моя безталанна? — кинулась бабуся обнімати Орисю, утираючи дрібні сльози (Стар., Облога.., 1961, 21); Думав [боєць] про діток в неволі, втираючи кров і піт (Мал., II, 1956, 138); «Як же душно!» — він хусткою піт утирає (Зеров, Вибр., 1966, 350); Увечері посумую, А вранці заплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто не побачить (Шевч., І, 1951, 10); * Образно. А літо вже на перевалі: Перепочило після жнив, Утерло піт і — далі, далі, До вересневих щедрих див (Мур., Осінні сурми, 1964, 15).

◊ Кулака́ми сльо́зи утира́ти див. сльоза́; Утира́ти (втира́ти) сльо́зи (сльозу́) див. сльоза́.

2. Робити що-небудь (звичайно обличчя, ніс, губи і т. ін.) сухим або чистим, стираючи щось із нього. Рання пташка носик утирає, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309); — Ломицький припав їй [матері] до душі, — думала Маруся, допиваючи кофе і втираючи свої повні.. уста маленькою салфеточкою (Н.-Лев., VI, 1966, 30); Оксана хлипнула ще і раптом затихла. Стала старанно втирати краєчком хустки очі (Головко, І, 1957, 395); Гашіца, червона й задихана, розгорнула білу хустинку.., щоб утерти впрілий вид (Коцюб., І, 1955, 234); Скинув [Цигуля] шапку й обтрусив сніг з неї,.. втер вуса й постукав у двері (Головко, II, 1957, 299); Коли який-небудь найтихіший карапуз, утерши рукавом носа, брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Вас., І, 1959, 118).

◊ Уте́рти но́са див. ніс.

3. Тручи, подрібнювати або розм’якшувати що-небудь. Втри сім’я (Сл. Гр.); Було й конопель сама на неї [сорочку] втре, сама й випряде (П. Куліш, Вибр., 1969, 289); // Перемішувати, розтирати тісто. Одарка утирає галушки (Мирний, III, 1954, 134).

◊ Каба́ки вте́рти див. каба́ка; Уте́рти ма́ку див. мак.

4. В’їжджувати, робити рівним (дорогу, шлях).

5. розм. Випивати, з’їдати велику кількість чого-небудь. Є в його [козака] що-небудь краще робити, ніж сидіти отут та втирати млинчики. А млинці важні! (П. Куліш, Вибр., 1969, 133); Не здужав [Еней] голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером [імбиром] пінної горілки І кухля сирівцю не втер (Котл., І, 1952, 92); Як не було — все втерли [солдати], А дітки миркають без свитки й постолів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128).

УТИРА́ТИ² див. втира́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 509 - 510.

Утирати, раю, єш, сов. в. утерти, утру, реш, гл.

1) Утирать, утереть, обтереть (лицо и его части). Утри мої смажні уста, а сахарні і сам утру. Ном. № 2315. Не втирайте ж мої сльози, нехай собі ллються. Шевч. 6. Утерти но́са. а) Вытереть носъ. б) Проучить, задать хорошенько, срѣзать. Ном. № 3486. Стор. МПр. 27.

2) — пря́жу = Відмащувати, відмастити. Угор. МУЕ. ІІІ. 24.

3) Только сов. в. Истолочь, смолоть извѣстное количество (сахару, соли, зеренъ). Втри сім’я. Чуб. Утерти маку. Кромѣ прямого значенія: задавать, задать трепку. Тепер уже не втре мені, як вчора, маку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84).

4) Сбивать, сбить. І Риму гордого втирає рога. К. МБ. X. 14.

5) Только сов. в. Выпить. Не здужав голови звести, поки не випив півквартівки з імбером пінної горілки і кухля сирівцю не втер. Котл. Ен. II. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 363.