УПІЙМАТИ

УПІЙМА́ТИ (ВПІЙМА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех.

1. Зловити, підхопити що-небудь або когось на льоту, під час падіння і т. ін. Кирило вхопив Дениса на руки, підкинув угору і знов упіймав (Коп., Тв., 1955, 431).

2. Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається, віддаляється. Птиця спускалась все нижче та нижче. Миколі заманулось її впіймати… (Н.-Лев., II, 1956, 169); Тоді вона [Шура] була легка, жвава, летюча, як кізка. Юрась ніколи не міг впіймати її, бистроногу (Гончар, III, 1959, 175); // Схопити щось або кого-не-будь за щось. Незнайомий у кепці підійшов ближче й, упіймавши Юлдашеву руку, твердо потиснув її (Донч., І, 1956, 157); Шура, сміючись, впіймала за голову Ма-ковея, що, прибігаючи мимо, саме підвернувся їй під руку (Гончар, III, 1959, 396).

◊ Упійма́ти о́близни — те саме, що О́близня спійма́ти (див. о́близень); Упійма́ти хворо́бу — несподівано захворіти.

3. Зловити, схопити яку-небудь істоту як здобич. — Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини.. не потраплю впіймать (Н.-Лев., І, 1956, 67); Яринка дивилась на окуня, на сіро-зелені переливчасті узори на ньому, на його круту горбату спину, й дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (Донч., IV, 1957, 155); Кіт підкрався І вмить Спритним рухом ловця Упіймав горобця (Нех., Казки.., 1958, 3).

4. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати, заарештувати. Коли чую, знов люди гомонять на базарі, що вже впіймали тих розбійників і що вони вже сидять в Кишиневі в тюрмі (Н.-Лев., III, 1956, 278); Понад сто п’ятдесят заколотників було розстріляно, і лише вожак їхній.. встиг випорснути — цього разу його не впіймали (Гончар, II, 1959, 252); // перев. на чому, перен., розм. Викрити кого-небудь в якихось негативних вчинках, заставши десь, за чим-небудь і т. ін. Вчора мене і ще двох учнів впіймали на тому, що ми замість школи три дні ходили на ковзанку (Сміл., Сашко, 1957, 8); Всі комунари були певні, що серед них є шкідник, ворог. Але як його впіймати, як його виявити? (Донч., І, 1956, 91); // на чому, також у сполуч. із сл. себе, перен. Раптово помітити, виявити що-небудь в когось або за собою. Раптом Данило впіймав себе на тому, що майже наказує (Коп., Лейтенанти, 1947, 127).

◊ Впійма́ти на гаря́чому див. гаря́чий; Упійма́ти на сло́ві — те саме, що Пійма́ти на сло́ві (див. пійма́ти).

5. розм. Застати, побачити кого-небудь десь. Онися в’їхала в двір і впіймала Олесю на ганку (Н.-Лев., III, 1956, 176); // Зупинити попутну машину, таксі і т. ін. Пробував [Боровий] упіймати таксі. Нічого не вийшло (Грим., Незакінч. роман, 1962, 192).

6. перен., розм. Вдаючись до різних хитрощів, примусити кого-небудь женитися на собі.

7. перен., розм. Сприйняти (слухом, зором), збагнути (розумом). В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв’язати докупи (Коцюб., І, 1955, 123); Стоїть мати в гурті, не ворухнеться, — очі широко одкрилися, лице напружене: здається — хоче щось упіймати ухом знакоме, рідне (Вас., І, 1959, 321).

8. перен. Направивши фотоапарат, прожектор і т. ін. точно на об’єкт, зафіксувати його; // Будучи точно направленим на об’єкт, зафіксувати його. В глибокому небі два промені прожектора впіймали ворожий літак (Кучер, Чорноморці, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 460.