ОБЛИЗЕНЬ

О́БЛИЗЕНЬ, зня, ч., жарт. Відмова при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі. Отак не один богослов з облизнем [від дівчини] поїхав (Свидн., Люборацькі, 1955, 87); [Степан Демидович:] Каже [дочка], що ви їй противні, осоружні… [Писар:] Се мені пророкує облизня (Сам., II, 1958, 144).

◊ Ї́сти о́близні — заздрісно дивитися на що-небудь принадне, але недоступне; облизуватися. [Юда:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого і про старців,.. а сам голодний, збіганий, як пес, їв облизні та думкою, як дурень, мав багатіти… (Л. Укр., III, 1952, 138); О́близня спійма́ти (пійма́ти, схопи́ти, вхопи́ти, отри́мати, діста́ти, скуштува́ти, з’ї́сти і т. ін.): а) лишитися без того, на що розраховував, сподівався, чого добивався; зазнати невдачі. Рубанюк тримався на допитах, як справжній комуніст; спіймала поліція облизня і змушена була Дениса випустити на волю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118); Коваль.. розшолопав, перед ким він єсть, уклонивсь панотцеві да й потяг у хату, піймавши облизня (П. Куліш, Вибр., 1969, 120); Він.. підійшов до гурту з-за людських спин, наставив вухо, щоб слухати, але його ходу почули, і він.. мусив схопити облизня (Д. Бедзик, Студ. води, 1959, 156); Діставши облизня, фашист тікає, як не перерветься (Ю. Янов., І, 1954, 48); б) дістати відмову при сватанні, залицянні. Роман заслав старостів до однієї дуже гарної дівчини, але вхопив од неї облизня (Н.-Лев., VI, 1966, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 523.

Облизень, зня, м. Первоначально: облизываніе себя. ззісти облизня говорилось сперва о собакѣ: разсчитывала получить ѣду, но ничего не получила, лишь облизалась. Отсюда уже о людяхъ: піймати, вхопити, ззісти облизня. Получить отказъ, потерпѣть неудачу. Котл. Н. П. 352. Ріпиця, як той цуцик, вхопивши облизня… Сим. 231. От же той жевжик піймав у вас облизня: мов тертого хріну понюхав. Харьк. у. Дати облизня. Отказать кому. См. Облизуватися.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 14.

о́близень — невдача; вираз з’ї́сти о́близня стосувався спочатку лише собаки, якій показували ласий шматок, але не давали, а вона об­лизувалася; пізніше це перенесено на людину на означення «нічого не одержати».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 405.