ТАНЦЮВАТИ

ТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. перех. і неперех. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (Донч., V, 1957, 460); І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (Рудан., Вибр., 1949, 62); Як почали братчики танцювати під бандуру, він і собі пішов навприсядки (П. Куліш, Вибр., 1969, 148); [Перелесник:] Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці.. будуть танцювати коло по травиці (Л. Укр., III, 1952, 206); * Образно. Було колись в Україні — Лихо танцювало, Журба в шинку мед, горілку Поставцем кружала (Шевч., І, 1951, 60); * У порівн. Вітер міцнішав і весь час змінював напрямок, наче танцював над сніговійним степом якийсь дикий танець (Тулуб, В степу.., 1964, 203); // неперех. Брати участь у танці, у танцях. — А що ж ви не танцюєте, вражі діти? — гукнув він на людей (П. Куліш, Вибр., 1969, 201); Тільки розтяг Вихтір гармошку — пішло зовсім інше діло.. Хто зроду не танцював — і той пішов вихилясом (Тют., Вир, 1964, 208); // Уміти виконувати танець, танці. Зоня знала стільки веселих, дотепних краков’яків, уміла так гарно танцювати (Л. Укр., III, 1952, 647).

[Аж] танцю́є хто — хтось дуже радіє з якогось приводу. А Тимоха ж то аж танцює, що звів Левка, і вже господарює усім (Кв.-Осн., II, 1956, 265); Танцюва́ти від печі́ — робити щось, починаючи зі звичного місця або із самого початку; Танцюва́ти під чию-небудь ду́дку див. ду́дка; Танцю́є, як не перерве́ться див. перерива́тися¹.

2. неперех. Виступати в балеті, бути артистом балету. Балерина танцює вже багато років; // перех. Виконувати певну роль у балеті. Танцювати Одетту в «Лебединому озері».

3. неперех., перен. Робити рухи, що нагадують танець; підстрибувати. Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат (Вовчок, І, 1955, 293); Юра танцював на одній нозі, диким вереском оглашаючи подвір’я (Смолич, II, 1958, 20); * Образно. Карасикам сердешним довелось На сковородці [сковорідці] танцювати (Гл., Вибр., 1957, 150); // Грайливо або неспокійно тупцювати, підстрибувати на місці; гарцювати (про коней). Притулилася [турчанка] до гриви, од острог танцює кінь… (Сос., І, 1957, 385); Кобила здригалась від вигуків, нашорошено поводила вухами, танцювала на сильних красивих ногах (Шиян, Баланда, 1957, 137).

4. неперех., перен. Тремтіти, дрижати, хитатися. Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі (Коцюб., II, 1955, 229); І суддя, який саме поправляв пенсне, що танцювало у його тремтячих пальцях,.. наказав Дусьці повторити останні слова Галі Очеретної (Коз., Листи.., 1967, 300); Міст танцює під ними (Ю. Янов., IV, 1959, 75); // Швидко рухатися в різних напрямках; бурхати. Он там товариші багаття розпалили,.. вогонь танцює… (Л. Укр., І, 1951, 234); В руки візьмуть [дівчатка] вінички І ну мести по хаті! Танцюють у проміннячку Смітинки волохаті (Бичко, Вогнище, 1959, 218); // Мерехтіти, миготіти. Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (Рильський, III, 1961, 118).

5. неперех. Виконувати танець (у 7 знач.). Мічені бджоли, що прилітали на годівницю, брали сироп, поверталися у вулик і тут бурхливо танцювали на стільниках, висилаючи в політ нових збирачок (Бджоли, 1955, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 36.

Танцювати, цю́ю, єш, гл. Танцовать. Чи танцювать, то й ушкварять, аж земля трясеться. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 246.