СМЕРТЕЛЬНИЙ

СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.). Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л. Укр., І, 1951, 433); З тюремних стін винесе [Мирон] зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене його в могилу (Фр., І, 1955, 236); // Вживання або вдихання якого викликає смерть (про отруйні речовини). Василь у цю ніч думав про те, коли ж дасть смертельну отруту ще одному імператору Візантії (Скл., Святослав, 1959, 619); Леткі речовини, які виділяють деякі рослини, отруйні для багатьох бактерій, паразитичних грибів, квіткових рослин.. Смертельні вони і для тварин (Мікр. ж., XXII, 6, 1960, 32); // Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті. На зневагу чужинця відповідає [красуня] смертельним ударом (Хотк., II, 1966, 375); Рятівне коло траншей перетворилося для німців на смертельний зашморг (Збан., Таємниця.., 1971, 254); Смертельний риск.

◊ Би́ти смерте́льним бо́єм див. бій; Смерте́льна хва́тка — те саме, що Ме́ртва хва́тка (див. ме́ртвий). Гнат, розуміючи, що це кінець, впав на луку сідла і вхопився за нього руками смертельною хваткою (Тют., Вир, 1964, 71); Смерте́льний бій див. бій; Смерте́льний ви́падок — випадок серйозного захворювання, тяжкої травми, що може закінчитися або закінчується смертю. — Що надзвичайного в тому, що викликали професора? Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Вільде, Сестри.., 1958, 98).

2. Який супроводить смерть. Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Кобр., Вибр., 1954, 183); Смертельний стогін.

Смерте́льна блі́дість — надзвичайна блідість. Зиркнувши на мене, вона раптом стихає, усмішка геть зникає їй з обличчя,— воно вкривається смертельною блідістю (Кол., На фронті.., 1959, 28); Смерте́льна ти́ша — цілковита тиша. Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (Коцюб., II, 1955, 198); Смертельна тиша опанувала весь будинок (Собко, Зор. крила, 1950, 90); Смерте́льний сон — смерть.

3. Те саме, що сме́ртний 1. Зважав [вважав] я вас, царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу, рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви повалитесь без сили, Як листя з дерева старе (Граб., І, 1959, 276); // у знач. ім. смерте́льні, них, мн. (одн. смерте́льний, ного, ч.; смерте́льна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні. Ніжна й смутна, блискучими слізьми зрошаючи очі, Так удається Венера [до Юпітера]: «О ти, що ділами смертельних І несмертельних одвіку владаєш і мечеш перуни! Що мій Еней заподіяти міг проти тебе такого..?» (Зеров, Вибр., 1966, 227).

4. Те саме, що сме́ртний 2. [Кассандра:] Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла (Л. Укр., II, 1951, 262).

Від коли́ски [аж] до смерте́льного кори́та — від народження до смерті. Їм то приємність чинить — не дати мені ані на хвилю супокою, пекти і смалити мене на вільнім огні від колиски аж до смертельного корита! (Фр., III, 1950, 123); На смерте́льній посте́лі [бу́ти (лежа́ти)] див. по́стіль; Смерте́льне ло́же — те саме, що Сме́ртне ло́же (див. ло́же¹). Щось непотрібне і легке було у них [словах], так наче хорий потішав хорого на смертельному ложі (Коцюб., II, 1955, 217); Все про себе він міг би розповісти хіба тільки на смертельному ложі (Вас., IV, 1960, 7).

5. перен. Який досяг найвищого ступеня свого вияву; надзвичайно сильний. Холод смертельного болю й розпуки Стиска моє серце, затемнює світ (Фр., XIII, 1954, 27); Зв’язані кури тріпотіли у кошиках, виривалися з них, падали на тротуари і били крилами об камінь з смертельним жахом (Коцюб., II, 1955, 361); Жінка іронічно усміхається, а широко розкриті очі швидко бігають з смертельною тривогою… (Л. Укр., III, 1952, 577); Раптом одчув [Давид] у собі таку смертельну тугу, мов серце хто взяв і здавив у холодній слизькій руці (Головко, II, 1957, 83); Смертельна втома; Смертельна образа; Смертельна небезпека.

◊ Смерте́льний во́рог — непримиренний, лютий ворог. Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (Коцюб., І, 1955, 206); Яресько, стиснувши зуби, випускав з берега по них кулю за кулею, бачив, як падає у воду то один то другий з смертельних його ворогів (Гончар, II, 1959, 251); Смерте́льний гріх — те саме, що Сме́ртний гріх (див. сме́ртний). — Піп панотець не велить і каже, що гріх смертельний туди ходити (Кв.-Осн., II, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 398.

Смертельний, а, е.

1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. І. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет.

2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. І. 188. Лежить на смертельній постелі. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 156.