СВІДОМІСТЬ

СВІДО́МІСТЬ, мості, ж.

1. філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. Свідомість розглядається як властивість високоорганізованої матерії — мозку, якою володіє тільки людина (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 453); Свідомість ввижається мені як нервова діяльність певної ділянки великих півкуль, що має у даний момент, за даних умов певну оптимальну (мабуть, це буде середня) збудливість (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 71); Свідомість є функція мозку; Первинність матерії і вторинність свідомості; // Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. погляди людей як представників певних суспільних класів. Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість (Ленін, 26, 1972, 49); Суспільна свідомість; Соціалістична свідомість; Пережитки капіталізму в свідомості людей.

2. Сприйняття, розуміння навколишнього, властиві людині; розум. Вся його хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (Фр., VI, 1951, 160); Хвороба дружини занепокоїла його, але наближення смерті не дійшло до його свідомості (Довж., І, 1958, 435); // Здатність осмислено сприймати навколишнє; притомність; протилежне непритомність, безпам’ятство. Машинально відповідав він на запитання, але сон хмелив його свідомість (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14).

Загуби́ти (згуби́ти) свідо́мість див. загу́блювати, згуби́ти; Зате́мнювати (затемни́ти) свідо́мість див. зате́мнювати; Зника́ти (зни́кнути) з свідо́мості див. зника́ти; Па́морочити свідо́мість див. па́морочити; Прихо́дити (прийти́) до свідо́мості див. прихо́дити; У по́вній свідо́мості — не впадаючи в безпам’ятство, непритомність. Умирав Довбуш. Умирав у повній свідомості (Хотк., Довбуш, 1965, 408).

3. Ясне розуміння, усвідомлення чого-небудь. Вона почала пити.. Лише Інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем (Коцюб., І, 1955, 69); Він не злякався, бо свідомість того, що сталося, прийшла раніше за почуття страху (Ткач, Моряки, 1948, 20); // Розуміння, усвідомлення суспільного життя людиною як представником певного суспільного класу, шару. Хоч у нашій родині все жили українські традиції, та національна свідомість прийшла до мене аж на 12 році життя (Коцюб., III, 1956, 280); Великі справи та благородні цілі високо піднесли свідомість і духовну могутність радянських людей (Довж., III, 1960, 8); // Думка про що-небудь, відчуття чогось. Докія несказанно терпіла від свідомості, що «сиротіє» (Коб., Вибр., 1949, 21); Рота була вишикувана. Маслюк, блідий від свідомості свого приниження, стояв на три кроки від лівого флангу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71).

4. діал. Знайомство. Для мене усе зроблять по свідомості (Номис, 1864, № 183); По свідомості це я вас наділив (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 77.

Свідомість, мости, ж.

1) Знакомство. По свідомости це я вас наділив. Полт. Для мене усе зроблять по свідомости. Ном. № 183.

2) Сознаніе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 107.