ЗНИКАТИ

ЗНИКА́ТИ і рідше ІЗНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНИ́КНУТИ і рідше ІЗНИ́КНУТИ і розм. ЗНИ́КТИ і рідше ІЗНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. зни́кнув, рідше ізни́кнув і зник, рідше ізни́к, ла, ло; док.

1. Переставати існувати, бути в наявності. Горіли городи, зникали цілі села (Л. Укр., І, 1951, 279); О, прийде запевне той день, Що гніт і неволя, і кров — Все зникне навіки, й тоді Подужа святая любов (Гр., І, 1963, 87); При комунізмі не буде класів, зникнуть соціально-економічні і культурно-побутові відмінності між містом і селом (Програма КПРС, 1961, 55); // Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.). Сиза імла зникала; зіходило сонечко (Вовчок, І, 1955, 295); Туман під лісом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, бліднути й зникати (Гр., II, 1963, 438); Клубочок диму, вдарений вітром, відразу ж зник (Тют., Вир, 1964, 74); // Минати, кінчатися (про час). День зникав. Над лисими горбами Хортиці ще полум’яніли, повільно згасаючи, червоні язики далекої пожежі (Коцюба, Нові береги, 1959, 267); Я іду і думаю: як швидко, непомітно зникли десять літ! (Забіла, Поезії, 1963, 62); // Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.). Недобрі здогади, що по дорозі на Кінську вулицю проймали Нелю, ..почали поволі зникати (Вільде, Сестри.., 1958, 362); Неначе потьмарилося все в голові, зникли всі німецькі слова — Тамара ніяк не може пригадати, як називається рахівниця (Хижняк, Тамара, 1959, 66); // Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини). Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала (Головко, II, 1957, 512); В смерк радість потихеньку зникала (Смолич, II, 1958, 13); Він скинув окуляри.. І дивно — разом з окулярами зникла з обличчя суворість (Тют., Вир, 1964, 101); Клацнули затвори, і разом з цим звуком Сергій відчув, як зникло хвилювання (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34); Пекучий біль ізник (Забіла, У.. світ, 1960, 140); // Вмирати, гинути. Бути пораненим, оглушеним, скаліченим — це він уявляв собі, бо вже цього скуштував, а зникнути зовсім, не існувати — цього, був певний, статися не могло (Гончар, III, 1959, 151); Вмер наш Івушка-пічник, Тихо жив і тихо зник… (Мал., Серце.., 1959, 140).

◊ Зника́ти (зни́кнути) з свідо́мості (па́м’яті і т. ін.) — забуватися цілком, повністю. Написане зникає з моєї свідомості завдяки певного роду розумової економії (Еллан, II, 1958, 190); — Про що ми розмовляли? Здається, про дружбу.. І про чистоту. Потім прогулянка перед кіно. Далі все зникає з пам’яті (Ю. Янов., II, 1958, 75); Зника́ти (зни́кнути) з (із, зо) сві́ту див. світ; Як (мов) ми́льна ба́нька зни́кнути див. ба́нька².

2. Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним. Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352); Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Довж., І, 1958, 151); Море прощально змахнуло блакитно-сірим крилом, зникло за степовим простором (Збан., Сеспель, 1961, 152); Пташки знялися високо-високо і зникли за хмарами (Ів., Опов., 1949, 228); // Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки). В вулицях, в деревах — плетиві густому — зникає гомін (Гонч., Вибр., 1959, 344); Крик знеможений чаїний Зникне в клекоті орлів (Рильський, І, 1960, 300).

◊ Зника́ти (зни́кнути) з оче́й див. о́ко.

3. також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись. Панна передає лист дівчинці, та швидко зникає (Вас., III, 1960, 353); Часом уночі Зникав кудись, зігнувшись, Валентин (Рильський, Мости, 1948, 104); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); Навіть не попрощавшись з розгубленою Ніною Олександрівною, Ходжаєв зник з лікарняного подвір’я (А.-Дав., За ширмою, 1963, 244); Вони підійшли до заводу, Мишко десь ізник (Мик., II, 1957, 95).

◊ Зни́кнути з горизо́нту див. горизо́нт.

4. Губитися, пропадати невідомо куди. У моєї господині та й сталася шкода: десь поросята зникають (Барв., Опов.., 1902, 243); Бицик з торжеством подав хлопцям лист. Це був той самий лист, який зник укупі з картузом діда Галактіона (Донч., VI, 1957, 59).

◊ Зни́кнути бе́з ві́сті див. вість.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 663.

Зникати, ка́ю, єш, сов. в. зник(ну)ти, ну, неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. ІІ. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. І. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 174.