СВЯТО

СВЯ́ТО¹, а, с.

1. День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. Ми святкували Жовтневе свято, Дощик холодний колов голками (Рильський, II, 1960, 5); Сторіччя з дня заснування І Інтернаціоналу — свято всього світового робітничого і комуністичного руху (Ком. Укр., 9, 1964, 10); // Відзначуваний звичаєм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого. — Я бував у вас у будень, а тепер неділя, ще й свято… (Н.-Лев., VI, 1966, 27); У великі свята, от як на різдво або на пасху, стріляли [з гармат] (Мирний, IV, 1955, 15); Вишнівчани працювали нехотя, по неділях і по релігійних святах на роботу не виходили (Тют., Вир, 1964, 173); // мн. Кілька неробочих днів підряд з нагоди таких торжеств; протилежне будні. От сих різдвяних свят, на самої Меланки, Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать (Греб., І, 1957, 59); — Ви, як я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді. В вас, бачу, є ще й якісь будні й свята (Н.-Лев., VI, 1966, 27); // розм., заст. Неділя. Фудульна Палагна, що звикла шість день на тиждень робити і тільки в свято одпочивала, ..сердито дорікала за його примхи (Коцюб., II, 1955, 334).

Зеле́ні свя́та́ див. зеле́ний.

◊ Бу́де (при́йде, за́йде, наста́не і т. ін.) й на на́шій (мої́й і т. ін.) ву́лиці свя́то — доможемося (доможуся і я і т. ін.) свого; здійсняться мої або чиїсь надії, сподівання; переможе справедливість. — Та вже ж і на моїй колись вулиці буде свято! — додала вона, скрутнувши головою (Мирний, III, 1954, 227); [Кукук:] Не сумуй, хлопче. Буде колись і на нашій вулиці свято. Скинемо буржуїв, як в Радянській країні, — всім тоді добре буде (Коч., II, 1956, 186); — Молодець, синку!..Потерпи, буде і на нашій вулиці свято! (Багмут, Опов., 1959, 9); — Прийде й на них [багатіїв] погибель колись. Зайде тоді й на нашій вулиці свято (Головко, II, 1957, 364).

2. у знач. присл. свята́ми. У святкові дні. В театр-оперу.. наші ходили святами чотири рази (Л. Укр., V, 1956, 125); Святами, коли люди мають вільний день, у палаті Коцюбинського особливо людно і шумно (Сміл., Сад, 1952, 301).

3. Торжество, влаштоване з якої-небудь нагоди. Хтось прислав мені вирізки з львівських газет про свято Котляревського (Коцюб., III, 1956, 250); Та от багряною рукою Світанок з ранішніх долин Виводить з сонцем за собою Веселе свято іменин (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 129); Хто не чув її голосистих пісень на весіллях та артільних святах? Хто не кликав її у куми? (Тют., Вир, 1964, 425); Свято врожаю; Спортивне свято; * У порівн. Я весну зустрічаю знов, як свято (Дор., Серед степу.., 1952, 29).

4. Важлива, радісна, приємна подія, а також день, коли вона сталася. [Річард:] Се, Джонатане, маю справжнє свято! Дивись, яку я глину тут знайшов! (Л. Укр., III, 1952, 45); Це було святом для всіх, для всього Петербурга! Щепкін приїхав на гастролі в Александринський театр! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 330); // чого, перен. Бурхливий вияв, буяння чого-небудь. Свято барв.

5. перен. Почуття приємності, радості, піднесення. Для Марусі все стало іншим доокола. І гори, і небо, і люди. Свято було. Синь глибоких проваль на далекім верху радісно сміялася до Марусі (Хотк., II, 1966, 124); — Гов, гов, бики! — зупиняє худобину Євдоким і виходить з борозни поважний, із святом на всьому зарослому обличчі (Стельмах, І, 1962, 631).

СВЯ́ТО². Присл. до святи́й 2, 5. [Йоганна:] Я ніколи не жила так чисто, так чесно, навіть свято, як сей рік (Л. Укр., III, 1952, 161); В вандрівці жизні [життя] я блудив багато, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято (Фр., XIII, 1954, 129); На Україні є безліч живих пам’ятників, зв’язаних з ім’ям поета [Т. Шевченка]. Історичні дуби, липи, парки, долини, гори, урочища свято оберігаються народом, державою (Чаб., Шляхами.., 1961, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 104 - 105.

свя́то (пестливе — свя́тонько) —

1) відзначуваний народним звича­єм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого; християн­ські свята діляться на Господні, Богородичні й святих; серед них є рухомі (це Вхід Господа до Єруса­лима, Пасха, Трійця, Вознесіння Господнє) і нерухомі, пов’язані з певною датою; нерухомих свят дев’ять: Різдво Пресвятої Богоро­диці, Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Введення в храм Пресвятої Бого­родиці, Різдво Христове, Хрещен­ня Господнє, або Богоявлення, Стрітення Господнє, Благовіщен­ня Пресвятої Богородиці, Преоб­раження Господнє, Успіння Божої Матері (див. ще відповідні статті цього словника); крім того, кож­ний народ має ще національні свя­та. У великі свята, от як на Різдво або на Пасху, стріляли Із гармат] (Панас Мирний); Врочисте свя­тонько було (здасться, було Миколая) (С. Руданський);

2) Зеле́ні свя́та́ (див.);

3) Хра́мове свя́то див. храм 2;

4) Велико́дні свя́та́ див. Великдень;

5) див. Різдвя́ні свя́та́;

6) свя́то сві́чки див. сві́чка 4.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 532.