ХРАМ

ХРАМ, у, ч.

1. Будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди. Задзвонили до вечірні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Шевч., І, 1963, 128); Збагачений війною, Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Фр., XIII, 1954, 274); Діється в Тавріді, в місті Партеніті, перед храмом Артеміди Таврідської (Л. Укр., І, 1951, 157); — У храмі у святого Яна я випадком підслухав тиху мову двох домініканців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 75); В християнському храмі жінка не має права навіть увійти у вівтар (Наука.., 3,1958, 38); *Образно. Море вигризло в них [скелях] високі й глибокі гроти. Навіть не гроти, а цілі храми для культу казки (Коцюб., II, 1955, 300); *У порівн. Дім збудували, пишний, наче храм (Бажан, II, 1947, 225).

2. Релігійне свято на честь якогось святого або якоїсь релігійної події. Ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми (Н.-Лев., II, 1956, 267); Зоя з Сандою вимазували хату, прали, білили, обтикували ікони, бо на другу богородицю був у селі храм (Коб., III, 1956, 488).

3. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани. — Я бачив прекрасний, невиданий город. Все, що люди створили в архітектурі, шедеври давні, сучасні й прийдешні, краса і вигода, храм, достойний людини (Коцюб., II, 1955, 385); — Заздриш? — здивувався Олег. — А чому? — Ну, як же! Їдеш працювати на Дніпрельстан — в заповідник і храм сучасної енергетики (Голов., Тополя.., 1965, 79); Замість сільських «храмів божих», які вже відійшли в минуле, повинні бути створені храми культури, не менш, а більш прекрасні і обов’язково багаті та високохудожні (Довж., III, 1960, 93); // Галузь, сфера високих духовних цінностей. Наша згода — наша сила, Наша дружба — наша воля, Не темниці-кам’яниці, А свободи світлий храм (Рильський, II, 1960, 243).

&́9671; Храм мисте́цтва (мисте́цтв) — місце служіння мистецтву (про театр, музей і т. ін.). Вас оперіщував хрипкий крик: — Ви в храмі мистецтва! Шапку геть! (Смолич, Театр.., 1940, 22); Хлопець довго потім не міг угамуватись, пригадуючи все, що бачив у храмі мистецтв (Ільч., Серце жде, 1939, 208); Храм нау́ки — місце служіння науці (про інститут, університет і т. ін.). Зал засідань нагадує студентську аудиторію, але ті, що прийшли сюди, люди різного віку, статі і навіть одягу, порушують ілюзію храму науки (Кир., Вибр., 1960, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 136.

Храм, му, м.

1) Храмъ, церковь. Летів Адам через божий храм. Ном.

2) Храмовой, престольный праздникъ. Скоро послі того був храм. На храм поз’їздилось багато знакомых. Рудч. Ск. І. 216.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 412.

храм —

1) = храми́на — будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди; перші храми стали будувати там, де раніше були капища (жертовники), стояли ідоли й поганські храми; так зробив свого часу Володимир Великий; традиційно будують храми там, де людина особливо відчуває на собі благотворний вплив природи. Летів Адам через Божий храм (М. Номис); А черниця, помолившись, в храм пошкандибала (Т. Шевченко); Тебе тягло сюди щораз Під дах високої храмини (Я. Щоголев);

2) (з великої літери) = Хра́мове свя́то = Хра́мовий день = [Хра́мовий] пра́зник — релігійне свято (звичайно в кожному населеному пункті в різний час своє) на честь якогось святого або певної релігійної події; престольний празник; його святкування є відгомоном первісних жертовних трапез із варінням меду. На Храм поз’їздилось багато знайомих (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 623.