САМІСІНЬКИЙ

САМІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.

1. Зовсім самотній, одинокий; сам (у 4 знач.). [Баюрак:] Набив [пан] мене, бо знав, що я на світі Самісінький, що сирота (Фр., IX, 1952, 316); Проводжаючи Гриця, Ликера з жалем говорила до батька: — Хай же приходить коли до нас. Самісіньке ж воно тепер зосталося (Добр., Ол. солдатики, 1961, 26).

◊ Сам-самі́сінький (сама́-самі́сінька, саме́-самі́сіньке і т. ін.) — абсолютно самотній, одинокий. Зосталась я сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку (Вовчок, І, 1955, 277); Три вершники виїхали на шлях, мати лишилася сама біля плуга, сама-самісінька на цілому світі (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 20); По обіді Фелікс брав Волю за руку й водив гуляти, щоб більше дихати свіжим повітрям. «Ми тепер, мабуть, самі-самісінькі,— казав Воля,— аж доки не прийдуть наші» (Ю. Янов., II, 1954, 38).

2. Підсил. до сам 1, 5. — Так оце, Сергію, вона і є, ота філософська вода, в яку не можна двічі вступити? — Вона самісінька (Гончар, Циклон, 1970, 147); Тихон ще тільки почув, що се генерал, присланий від самісінького царя, та так і впав перед ним в ноги (Кв.-Осн., II, 1956, 142); Дійшло до того, що ніхто вже Вареника не вважав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого… (Мирний, І, 1949, 138).

3. Підсил. до са́мий 1 — 3. — О, який же став ти білий! А який же став ти наймит! Такий самий, як колись, я бачила, по дорозі за хазяйськими волами йшов, такий самісінький! (Вовчок, І, 1955, 298); — Так! він самий і є,— відповів Котовський,— а що, не впізнав хіба? Той самісінький Котовський (Тич., І, 1957, 267); Щось глухо бубонить біля вікна — все стук і стук з самісінького ранку… (Голов., Поезії, 1955, 104); Ходив Архип Дейнека з краю в край слободи до самісінького вечора (Добр., Ол. солдатики, 1961, 5); В самісінькому центрі великого аркуша, між багатьма замітками й малюнками, був намальований сам Білозуб (Собко, Біле полум’я, 1952, 166); Новий заводський будинок стояв за парком, над самісіньким Дніпром (Загреб., Спека, 1961, 244); Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом (Кучер, Вогник, 1952, 26); У самісінькі жнива.

◊ Напи́тися (допи́тися) до поло́ження (самі́сіньких) риз див. ри́за; Напої́ти до поло́ження [самі́сіньких] риз див. ри́за; Під (пе́ред) самі́сіньким но́сом див. ніс; По самі́сіньку за́в’я́зку див. за́в’я́зка; По самі́сіньку ши́ю див. ши́я; У самі́сіньке се́рце див. се́рце.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 27.

Самісінький, а, е.

1) Какъ разъ самый. Над самісіньким краєм гори стояли рядами гулящі люде. Левиц. Пов. 131. Схаменувся на самісінький свят-вечір. Шевч. 279. Годував його і доглядав аж до самісінької смерти. Грин. ІІ. 169.

2) Совершенно одинъ. Самісінькі сухарі гризе, — нічого нема. Зосталась я самісінька. МВ. І. 47.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 98.