ПІДСИПАТИ

ПІДСИ́ПАТИ див. підсипа́ти.

ПІДСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. підси́плять; док., перех.

1. Сипати, насипати додатково, трохи або час від часу. Козак добре дбає, ..Коневі частенько зеленого сіна підкладає, Жовтого вівса підсипає (Укр.. думи.., 1955, 20); Всього натерпілося хлоп’я. Іноді.., щоб не задрімав, бува, й навколішках, підсипав [пан] гречки під голі коліна… (Мирний, II, 1954, 159); Степанович дістав люльку, підсипав тютюну, притоптав його великим пальцем і закурив (Юхвід, Оля, 1959, 164); — Ти, Льошко, і ти, Даню, підсипте ще чистенького піску на доріжки (Мокр., Острів.., 1961, 90); // Насипа́ти чого-небудь потай, з певним наміром. Навіз [корчмар] більше горілки та споював людей, підсипаючи до розбавленої водою горілки.. тютюну, щоб міцнішою здавалась… (Коцюб., І, 1955, 449); — Ось чуєте, як я розмовляю, — це від отрути, яку мені підсипали до самогонки (Ю. Янов., І, 1954, 170).

◊ Підсипа́ти (підси́пати) жа́ру див. жар; Підсипа́ти (підси́пати) пе́рцю — говорити про кого-, що-небудь з іронією, глумом; ускладнювати стосунки з кимсь, сприяючи посиленню неприємних почуттів, настроїв. — Іди та й лайся, про мене, хоч до самого вечора.. Підсипай, підсипай перцю, — насмішкувато сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 371); — Поляк цей — молодець! Підсипав перцю під кінець.., — говорить в першому ряду інспектор Гак Свирид, сміючись в бороду руду (Гонч., Вибр.,1959, 325).

2. розм. Накладати, наливати і т. ін. ще трохи, додатково (про що-небудь несипке). — Іще вам вареників, ви, косарі? — Давайте ще. Марійка підсипала (Головко, І, 1957, 250); На цимбалах тнуть цигани. — Гей, підсип вина, шинкарко! — Репетують хлопці п’яні (Граб., І, 1959, 529).

3. Сипати зверху пісок, землю і т. ін., роблячи вищим. Повільно котиться машина.. Часто доводиться збочувати в об’їзд, бо дорогу вирівнюють, підсипають, вкатують — готують до асфальтування (Мельн., Коли кров.., 1960, 74); Після весняної поводі насип у багатьох місцях розмило, і ми працювали день і ніч, щоб швидше підсипати залізничне полотно і налагодити рух робочих поїздів (Багмут, Опов., 1959, 47).

4. розм. Доглядаючи за рослинами, нагортати, нагрібати розпушену землю до основи стебел. — А я ж тобі пшеницю сполола, картоплю сполола та підсипала! — Так звичайно виговорювала свекруха Варці (Григ., Вибр., 1959, 319).

5. Класти під квочку яйця для висиджування курчат. — Вони в колгоспі, квочок підсипають на фермі (Кучер, Трудна любов, 1960, 426); [1-а молодиця:] Підсипала я під кожну квочку аж по двадцять одному [яйцю] (Кроп., V, 1959, 219).

6. також без додатка, заст. Давати хабара. — Як, спитаєш, він одібрав ту землю?.. Підсипав судовикам… от і рішенець: не твоя земля, Чіпко! (Мирний, II, 1954, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 498.

Підсипати, па́ю, єш, сов. в. підсипати, плю, плеш, гл.

1) Подсыпать, подсыпать. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати. Чуб. V. 942.

2) Подливать, подлить. Підсипала борщу.

3) Класть, подложить яйца подъ насѣдку. Чуб. І. 62. Квочку підсипати годиться увечері. Грин. І. 16. Захотілось бабусенці та розбагатіти, підсипала куріпоньку, щоб вивела діти. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 178.