ЖАР

Значення жар це

ЖАР, у, ч.

1. Розжарене вугілля, що горить без полум’я. В хаті каганець блищить; Жар під піччю тліє (Бор., Тв., 1957, 61); Архітектор клопотався вже біля чайника, ставив його до жару в піч (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 190); * Образно. Вгорнула ліс волога мла. Згасила кленів жар… (Перв., І, 1958, 54); * У порівн. Квіти в ньому [вінку] гаптовані всіма барвами, горять, мов жар (Кучер, Чорноморці, 1956, 442).

◊ Чужи́ми рука́ми жар загріба́ти — непорядно користуватися результатами чужої праці. Я зостаюсь при моїй думці про «Громадський голос», себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Л. Укр., V, 1956, 171); — Легко йому [паничеві] чужими руками жар загрібати (Гончар, Таврія, 1952, 413); Як (мов, на́че і т. ін.) на жару́ — те саме, що Як (мов, на́че і т. ін.) на жари́нах (див. жари́на). Сидить, як на жару (Номис, 1864, № 3190).

2. Сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. День був палкий-гарячий, а до того сонячного жару піддавали ще й гармати свого (Мирний, II, 1954, 131); //рідко. Те саме, що жара́ 1. Вже надвечір, як став стухать жар, повертались ми у село луговиною (Стор., І, 1957, 144).

Паші́ти жа́ром — бути гарячим, розгаряченим, виділяти тепло. Потому наблизив [Гудзь] до нього [Андрія] свій безвусий червоний од пива вид, од якого пашіло жаром (Коцюб., II, 1955, 17); Розпечений за день степ пашить жаром і вночі (Собко, Шлях.., 1948, 28); Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Кучер, Чорноморці, 1956, 37).

3. розм. Підвищена температура тіла при захворюванні. Мені сьогодні легше, жару нема і я навіть гуляв на балконі (Коцюб., III, 1956, 431); На другий день схопив його жар і кашель, кололо в грудях і в боці (Донч., III, 1956, 107); // перен. Про збуджений стан людини, який викликається хвилюванням, страхом і т. ін. У Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце застукало, думки помутнілися… (Мирний, І, 1954, 63); Недобрі здогади.. проймали Нелю то холодним дрожем, то хворобливим жаром (Вільде, Сестри.., 1958, 362).

◊ Обсипа́ти (обси́пати) жа́ром; Ки́дати (ки́нути, вкида́ти, вки́нути) в жар — сильно хвилюватися від неприємних переживань, страху і т. ін. Гната раз обсипає снігом, другий — жаром… Ах, це неправда!.. він не злочинець… (Коцюб., І, 1955, 76); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Смолич, Мир.., 1958, 34); [Ромодан:] Я під час пленуму нічого не відчував. Мене там кожну хвилину і в жар і в піт кидало… (Корн., II, 1955, 337).

4. перен. Про запальність, пристрасність, жагучість. В вищій гімназії я кинувся з жаром до читання всякої всячини (Фр., 1, 1955, 13); В твоїх словах, що ми в серцях лишили, пізнали ми любові й дружби жар (Сос., Солов. далі, 1957, 69).

◊ Дава́ти (да́ти) жа́ру — те саме, що жа́рити 3. Бився [полк] з поляками, по-простому, по-донбасівському.., молотобійці кували гранатами, газівники давали жару з гвинтівок (Ю. Янов., II, 1958, 209); — Факт, що мої вусачі [бійці] дали жару. А ти все кричав, що партачимо (Гончар, III, 1959, 62); Завдава́ти (завда́ти, задава́ти, зада́ти) жа́ру — провчати кого-небудь, сварити і т. ін. Чутно голоси з народу: «Ага! піймалися! Задасть тепер вам гуменя жару!» (Мирний, V, 1955, 81); Із жа́ру [та] в по́лум’я — те саме, що З вогню́ [та] в по́лум’я (див. вого́нь). Недавно на другій женився [Авлет], Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полум’я попав (Котл., І, 1952, 252); Піддава́ти (підда́ти, підсипа́ти, підси́пати) жа́ру — посилювати дію кого-, чого-небудь; надихати, спонукати до чогось. Слухай: Жару піддаютьАвтоматні черги б’ють (Гірник, Сонце.., 1958, 122); Не звісно, хто кому піддав жару: піч Марічці, чи вона печі: досить, що коло комина все кипіло (Коцюб., І, 1955, 265); Коли скрипка починала підсипати жару й лоскотати танцюристі жили, молодиця не витримувала, зривалась з призьби, як чорний птах, і кидалась в танець (Коцюб., І, 1955, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 508.

Жар, ру, м.

1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192.

2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. № 4388. Зося сиділа червона, як жар. Левиц. І. 312. Ум. Жаро́к, жаро́чок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 474.

жар Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
heatжар

жар Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
zharzharzhar

жар Рід - іменник, чоловічий рід, неістота ( ),іменник, жіночий рід, неістота (,без множини),дієслово, недоконаний вид,дієслово, недоконаний вид

жар Словоформи слова

Називнийжаржари
Родовийжаружарів
Давальнийжарові, жаружарам
Знахіднийжаржари
Оруднийжаромжарами
Місцевийна/у жаруна/у жарах
Кличнийжарежари

жар Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
312

жар в англійській розкладці - ;fh

Цитати української літератури з використанням слова жар

"Мов огненна бiла куля з двома жахаючими крильми, промайнула вона мiж верхiв'ями дерев i з криком зникла у хащах Наче казкова жар-птиця, а не звичайна ворона"Сафронов Ю - Лямбда 0,76-420

"Він і сам недобачав, що в йому ще тліє великий жар, як після спалених дубових дров"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Микола Джеря

"— Ну, в чому ж діло? — пускаючи дим убік і почуваючи ніяковість і жар в лиці від її чудного хмуро-неодривного погляду, якомога діловитіще й байдуже сказав Вадим"Винниченко Володимир Кирилович - Божки

"Гори, вкриті лісом, неначе як жар, пашіли теплом і робили надзвичайно ефектний контраст з супротилежним затіненим берегом, звідкіль потягувало холодком та вогкістю."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Поміж ворогами

"хоч палить спеки лютий жар,"Антонич Богдан-Ігор Васильович - Liber peregrinorum 3

"Змінила жар тепленькою водою,"Симоненко Василь Андрійович - «Ти йшла з села дорогою гнилою…»

"Мене аж кинуло в жар од щастя"Дімаров Анатолій Андрійович - На коні й під конем

"Мурашкова почутила ніби жар в руці, у всьому тілі й трохи не зомліла."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Над Чорним морем

"— Жар до Боруха! У його пиво добре!."Винниченко Володимир Кирилович - На пристані

"Жар у його позбавленому крові тілі перейшов за сорок перший градус"Довженко Олександр Петрович - Повість полум'яних літ