ПІДВОДИТИ

ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., перех.

1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Бере [Іван] Химку за руку і підводить до панича (Мирний, V, 1955, 231); Олексій Максимович уже обняв його за плечі, підводив ближче до стола (Сміл., Сад, 1952, 269); Управитель його стрів на рундуці, підвів до покоїв (Вовчок, І, 1955, 175); Гнат уже стоїть на ганку і жде, доки йому підведуть коня (Тют., Вир, 1964, 65); // За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно і т. ін.). Моряк зачепив швартовим багром дошку і поволі почав підводити його [катер] до причалу (Кучер, Прощай.., 1957, 5); На верстатах загального призначення оператор вручну установлює і знімає виріб, пускає і зупиняє верстат, підводить і відводить каретку (Технол. різального інстр., 1959, 284); // Спрямовуючи, наближати що-небудь до когось, чогось. Степан Васильович.. опускається на коліна і легенько підводить руки до ополонки (Стельмах, І, 1962, 646); Одну щучку ніяк не могла спіймати [Орися]. Тільки підводила руку, як рибина.. прослизала (Тют., Вир, 1964, 511); // у сполуч. із сл. вода, газ і т. ін. Споруджуючи спеціальний провід, сполучати його з чим-небудь. Багато праці забрали земляні роботи.. А викопати канала, що підводить воду до турбін, а змурувати турбінні камери, закласти фундамент станції! (Ю. Янов., II, 1954, 168); — Та ще ж канал не готовий... — Воду не підвели… (Гончар, Тронка, 1963, 79); // перен., у сполуч. із. сл. розмова, мова. Спрямовувати розмову, наближати її до бажаного кінця, результату. Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: «Моя молода ще на припічку кашу їсть!» (Головко, II, 1957, 514); Артем глянув на ходики на стіні, — час уже було йти, — і сказав, підводячи до кінця розмову: — Ну, що ж, придивись (Головко, II, 1957, 448); // перен. Готувати кого-небудь до сприйняття певної думки, виконання певних дій і т. ін.; бути причиною такої підготовки. Уся логіка наукових доказів великого російського природознавця-матеріаліста [К. А. Тімірязєва] підводила читача до прямого висновку про те, що в природі немає місця для бога (Наука.., 7, 1956, 32); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим (Баш, Надія, 1960, 284); Треба вміти підвести маси до революції, якнайкраще навчаючи їх на їхньому власному політичному досвіді, враховуючи конкретні особливості кожної країни (Біогр. Леніна, 1955, 230); // діал. Проводжати. Панотець на радощах, що так хутко спекався гостя з дому, підвів їх аж на дорогу (Март., Тв., 1954, 256).

2. на що, до чого і без додатка, перен. Схиляти, штовхати кого-небудь на якісь учинки, перев. негативні; підбивати. Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки? ..А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив… (Коцюб., І, 1955, 136); Підвів [писар] справника, щоб не допрошував Левка (Кв.-Осн., II, 1956, 297).

◊ Підвести́ маши́ну — вдатися до хитрощів; схитрувати. Бува ще й так, що та приватна справа і сама знівечилась, — той підсік, другий — машину підвів, — усе прахом і розлетілось! (Мирний, V, 1955, 418); [Усі:] Кармелюк у Глузинцях? Мати божа! Бідний пан Маркел! [Пан Душечка:] Не собачий тобі син — яку підвів машину? Пустив чутку, що сюди має прийти, а сам несподівано та в інше місце (Вас., III, 1960, 196); Підвести́ під монасти́р див. монасти́р; Підво́дити (підвести́) на гріх: а) штовхати на гріховний вчинок. [Кукса:] Я вас вилаю проти неділі! Вдаєте з себе богобоязного, а лізете на сварку, щоб на гріх підвести… (Кроп., І, 1958, 205); б) схиляти до інтимної близькості. А зводницям [у пеклі] таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили І сим учились промишлять (Котл., І, 1952, 141).

3. Не виконувати потрібного, необхідного і т. ін., шкодячи чому-небудь, дошкуляючи комусь. Я досі ще не знаю, коли виїду звідси,.. — ортопедист мене підвів, робить апарата неможливо довго (Л. Укр., V, 1956, 274); Голобородько ні разу не підвів комдива. Розпорядження й накази, що йшли через ад’ютанта, передавались кому слід чітко й вчасно (Голов., Тополя.., 1965, 115); // Переставати виконувати певні функції, порушувати правильний хід роботи (про машини, механізми). Вугілля на-гора Поступа… ривками. Знов підводить порожняк, Тормозить відкачка… (С. Ол., Вибр., 1959, 220); — Тату, а ваші лабіринтові втулки й защільники не підведуть? (Панч, II, 1956, 470); // Не дотримуючись яких-небудь норм, правил, принципів, порушувати вірність чомусь. Поглядав [Олексій] на батькові чоботи і шкірянку — дбайливо вичищені. — Мати, мабуть, — здогадувався, — з батьком помирилися, коли з дому пішов… Підводить мати — звикла бути рабинею… (Логв., Літа.., 1960, 24); // Бути причиною невдачі, небажаного повороту справи і т. ін. — Троє моїх товаришів льотчиків загинули не в небі, а на землі: одного підвів кінь, і його убили білогвардійці (Рибак, Час.., 1960, 134); Тільки дарма він у тюрягу заліз. Але тут не спритність, а гонор підвів його (Стельмах, II, 1962, 109); // Заплутувати в сприйнятті, розумінні; вводити в оману, обманювати. — Що се ти мене підводиш? — гримнув на його голова. — Чи ти знаєш, що я не люблю неправди? (Кв.-Осн., II, 1956, 300); [Русалкін:] Що ж ви мене підвели, громадянко Мелашко! Виявляється, ваш чоловік зовсім не той (Коч., II, 1956, 496); // Не виправдовувати довір’я, сподівань; зраджувати. — А чи ви знаєте, як вони, ті молодиці вбогі, дурять та підводять часом? (Вовчок, І, 1955, 384); — Свідки можуть підвести, — перечила Ольга Павлівна, — Це тобі не завод, а Ковалівка… (Кучер, Трудна любов, 1960, 219); // Притуплюватися (про пам’ять, слух, зір і т. ін.). Пам’ять підводить; // Не відповідати бажаному. Микола здогадувався, що він серед них найсмішніший, — і одяг на ньому висів найкумедніше, і зріст підводив (Збан., Курил. о-ви, 1963, 35); — Йому, певно, хотілося б виставити груди, але надміру огрядна комплекція прикро підводила його (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 8).

4. Поміщати що-небудь під чимось, нижче від чогось. Хоч з правого берега Дніпра уже підводили [підривники] під настил моста бікфордові шнури, бійців, що прикривали переправу, це не лякало (Гончар, II, 1959, 285); Підведе [батько] під вісь дрючок, підставить під нього, приміром, ліве плече, підважить дрючком цілий віз (Юхвід, Оля, 1959, 65); Наш план полягав у тому, щоб підплисти на човні до дельфіна, що спить, обережно підвести під нього ноші і відбуксувати до берега (Наука.., 2, 1967, 23); // Спрямовувати що-небудь в нижню частину предмета. — Не треба його пиляти.. — Чому? — хмикнув Левко, підводячи пилку під осиротіле дерево (Стельмах, І, 1962, 73); // у сполуч. із сл. фундамент. Будувати фундамент. — Під школу ще й фундаменту не підвели, а в голови сільради вже гора рахунків (Панч, В дорозі, 1959, 151); // під що, перен. Піддавати кого-небудь якійсь дії, впливу. — Я в його не примічаю міцної підбійки в жартах та смішках, — сказав Дунін-Левченко, перше на віку підводячи під критику свого знайомого (Н.-Лев., І, 1956, 607); // перен., у сполуч. із сл. база, грунт. Створювати основу, передумови розвитку або існування чого-небудь. Індустріалізація країни підвела під сільське господарство потужну технічну базу (Ком. Укр., 2, 1967, 39); Пропонувати себе замість піддослідної тварини, підводити під це он який солідний (а насправді — наївний) грунт — з такими хворими Друзеві здибуватися ще не доводилось (Шовк., Людина.., 1962, 208).

◊ Підво́дити (підвести́) під віне́ць — спонукати до одруження, вінчання. — Як закомизиться вона, то старі зв’язану підведуть під вінець (Стельмах, І, 1962, 533); Підво́дити пі́дступ під кого — зловмисно готувати кому-небудь неприємність. — Це Коцюбенко підвів під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (Н.-Лев., IV, 1956, 169).

5. Робити кольорову смугу по низу стіни в хаті з долівкою; іншим кольором мастити призьбу, припічок і т. ін. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб., II, 1955, 29); — Баба Бородавчиха дуже гарно вміла підводити піч і лежанку (Загреб., Шепіт, 1966, 297); Призьбу [Мотря] жовтою глиною підвела (Мирний, І, 1949, 133).

6. Підраховуючи, робити підсумок. Соня сиділа коло свого столика, низько схилившись над паперами, підводила рахунки вистави (Вас., II, 1959, 199); Сам він людина святої вдачі, що не вадило йому підводити баланси трьох крамниць (Кач., II, 1958, 376).

Підво́дити (підвести́) пі́дсумок (пі́дсумки) див. пі́дсумок.

7. Переміщати, піднімати що-небудь знизу вгору, у вище положення. [Круста (підводить кухля):] Держіть фіали! [Люцій:] Я не п’ю, спасибі (Л. Укр., II, 1951, 400); Підвів [Пігловський] рушницю, щоб стусонути найближчого хлібороба, та хтось позаду.. вгатив його кулачищем у бік (Стельмах, І, 1962, 440); // Переміщаючи з опущеного або звичайного положення, піднімати чи спрямовувати догори (руку, голову і т. ін.). Костецький лежить з заплющеними очима. Важке, переривчасте дихання нерівно підводить його груди (Перв., Дикий мед, 1963, 316); Старий широколобий вовцюган лежав у чагарнику.. Сп’янілий від крові і м’яса, звір, здавалося, посміхався уві сні і важко то підводив, то опускав черево (Стельмах, І, 1962, 208); Поставив [Богдан] свою чарку на стіл і на хвилину похилив голову, але зараз же підвів її з усміхом (Л. Укр., III, 1952, 586); Олена Пилипівна всім сказала, якщо хто хоче говорити, хай руку підведе (Ів., Таємниця, 1959, 11); // Виділятися висотою, підноситися чим-небудь, міститися над чимось; височіти. На північ, важко розпластавшись широченними корпусами, підводить до неба чотири димарі теплоелектроцентралі тракторний завод (Собко, Любов, 1935, 3); * Образно. Лиман дністровський виринув з туману, За ним підвів фортецю Акерман (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79).

◊ Підво́дити (підвести́) го́лову див. голова́; Підво́дити (підвести́) го́лос — те саме, що Підви́щувати (підви́щити, підви́шувати, підви́сити) го́лос (тон) (див. підви́щувати). — Що я чую? — докоряв він косарям. — Невже на свого рідного пана голос підводите? (Юхвід, Оля, 1959, 75); Підво́дити о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) — те саме, що Підно́сити (піднести́) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) (див. підно́сити). Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: — Сідайте! Я вас слухаю (Панч, В дорозі, 1959, 13); Підво́дити (підвести́) ру́ку див. рука́.

8. Допомагати кому-небудь встати, піднятися. Підвестись без сторонньої помочі нічого й думать,.. так що мене Ліля і Марися удвох підводять і зараз саджають тут же коло кушетки в крісло (Л. Укр., V, 1956, 188); Вона підводить його з землі, садовить біля себе на скрипучий сніп очерету (Стельмах, II, 1962, 210); // Ставити те, що повалене. Робітники ще розбирали останні барикади, підводили повалені трамваї (Гончар, III, 1959, 460); // Примушувати кого-, що-небудь встати, піднятися. Стрільці ..здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (Загреб., Шепіт, 1966, 222); Я спав, знесилений з утоми, І сни мої — як ніч були.. Але підвів мене з соломи глухий удар!.. (Сос., II, 1958, 401).

9. Споруджувати які-небудь будови; будувати. Немов хотів він [Дніпро], наш старий, Всю силу показати, Мов підганяв він нас — мерщій Підводьте мур загати! (Перв., II, 1958, 247); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Брат., Вересень, 1945, 5).

Підво́дити (підвести́) з руї́н — відновлювати зруйноване; відбудовувати. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).

10. безос., у сполуч. із сл. живіт, черево. Втягуватися всередину, підбиратися. Підводило кобилі черево, свербіла шкура під правою пахвою, рясно вкритою засохлим кізяком (Вишня, І, 1956, 122); // перен. Відчувати голод. — Петро Лукич!— — гукнув на Загнибіду крамар. — А що? — Пора, братику [їсти]. Животи підвело, — мовив він, скривившись (Мирний, III, 1954, 83); [Халява:] Ну й живіт же мені підвело так, що, здається, стріскав би й собаку (Кроп., V, 1959, 256)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 408.

Підводити, джу, диш, сов. в. підве́сти́, веду́, де́ш, гл.

1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386.

2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?… — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. І. 90.

3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. І. 57.

4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80.

5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68). Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск.

6) — до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 161.