НОСИТИ

НОСИ́ТИ, ношу́, но́сиш, недок.

1. перех. Те саме, що нести́ 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Шевч., І, 1963, 24); Бійці носили ящики з мінами (Гончар, III, 1959, 39); Танцюрист [кінь] носив сержанта (Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); Тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п’яні — Пропала чвань! Тепер — куди не глянь — Скрізь по двору їх вітер носить (Гл., Вибр., 1951, 64).

◊ Де вже но́ги не носи́ли — хто-небудь багато ходив скрізь, побував у багатьох місцях. Пішов я, брате, зароблять. І де вже ноги не носили! Поки ті гроші заробив (Шевч., І, 1951, 397); За плечи́ма (собо́ю) не носи́ти що — в житті згодиться, не буде зайвим те, що людина набула, засвоїла і т. ін. — Де ви це слово [бізнес] перейняли? — Воно давно при мені.. Науку за плечима не носити… Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (Гончар, III, 1959, 428); Ремесло не за собою носити (Номис, 1864, № 10407); Куди́ но́ги несу́ть (несли́, носи́ли, понесу́ть) див. но́ги; Ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти) див. нога́; Но́ги не но́сять див. нога́; Носи́ (носі́ть) здоро́в (здоро́ва, здоро́ві) див. здоро́вий; Носи́ти віно́к див. віно́к; Носи́ти кайда́ни — бути поневоленим. Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно (Л. Укр., V, 1956, 45); Носи́ти ка́мінь за па́зухою див. ка́мінь; Носи́ти мед — зібравши нектар квітів і перетворивши його на мед, відкладати в щільники. Приємна терпкуватість [меду] зразу їй підказала, з яких квіток носили його бджоли (Стельмах, II, 1962, 239); Носи́ти на рука́х кого; Як (ма́ло, тро́хи) не на ру́ках носи́ти кого — дуже добре ставитися, виявляти велику увагу до кого-небудь. Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (Г.-Арт., Байки.., 1958, 174); Жінка і трохи не жаліє його, хоч він її як на руках не носить (Мирний, IV, 1955, 42); Варивода виріс без батька, але мати у нього була. Дружив з нею, і вона його теж мало не на руках носила (Голов., Тополя.., 1965, 304); Носи́ти ніч за собо́ю — бути сліпим. [Гарасим:] А давно ти, діду, осліп, чи таким і родився? [Кобзар:] То літ з тридцять буде, як ношу я ніч за собою (Мирний, V, 1955, 88); Самі́ но́ги несу́ть (несли́, но́сять, носи́ли і т. ін.) див. нога́; Як земля́ но́сить кого — про недостойну, погану людину. — Убивця ти, жорстокий кат, як носить тебе нещасна земля… (Довж., І, 1958, 382).

2. перех. Надягати на себе, мати на собі або при собі. — Блукав я по світу чимало, Носив і свиту і жупан… (Шевч., II, 1953, 26); Білизна з хлоринового волокна вважається лікувальною. Носити її рекомендовано при захворюваннях на радикуліт, ревматизм, подагру (Колг. Укр., 8, 1958, 6); Все машинами збирають, Косами не косять, Орден Леніна на грудях Колгоспники носять (Укр.. думи.., 1955, 395); // Мати, зберігати (про бороду, вуса, коси і т. ін.); робити якусь зачіску. Прийшов старий Кулик, що один на все село носив ще оселедець (Мирний, І, 1949, 257); Ксеня була тоненька, з білявою товстою косою, яку вона носила, перекинувши через ліве плече (Голов., Тополя.., 1965, 81).

3. перех., із сл. назва, ім’я і т. ін. Мати назву, ім’я і т. ін.; називатися. Ця невеличка робота носитиме назву "День у дорозі" (Мирний, V, 1955, 386); Наша партія тому й носить ім’я ленінської, що вона завжди твердо й неухильно вела й веде радянський народ ленінським курсом (Ком. Укр., 3, 1965, 3).

4. перех. Мати, містити в собі, зберігати що-небудь. Тяжко мені, боже милий, Носити самому Оці думи (Шевч., II, 1963, 213); — Ненависть і презирство ношу я в своєму серці до фашизму (Довж., І, 1958, 345); Де батько впав і мати де — не знає Ганна й досі. А дід Ілько все жде, все жде, надію в серці носить (Дор., Три богатирі, 1959, 10); // Мати певний характер, напрям і т. ін. Його стаття носила науково-полемічний характер (Ткач, Плем’я.., 1961, 196); Поема "Марина" [Т. Шевченка] носить ліро-епічний характер, що посилює емоціональний вплив її на читачів (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 303); // Свідчити про що-небудь, виражати щось. Лице було бліде і носило сліди тюремних мук (Хотк., II, 1966, 294).

5. перех., безос., розм. Ходити, їздити, перев. багато, в багатьох місцях. Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому (Шевч., II, 1963, 229); — Ех, де нас тільки не було!.. По таких горах носило, на такі верховини виносило..! (Гончар, II, 1959, 89); — Де це вас носило так рано? — спитав Сагайдак (Кучер, Трудна любов, 1960, 243); Взагалі Михей не любив засиджуватись вдома, завжди тягнуло його між люди. Ганна звикла до чоловічої вдачі і не прискіпувалась, де це його носило до півночі? (Зар., На.. світі, 1967, 33).

◊ Чорт (чортя́ка, біс, нечи́стий, леда́що і т. ін..) но́сить — уживається при потребі висловити своє незадоволення з приводу чиєїсь відсутності або небажаної присутності, появи. — І де чортяка їх носить до півночі! (Н.-Лев., II, 1956, 328); Ідіть ви під три чорти, не дражніть мене! Вертитесь, нечистий вас носить! І тут мені немає від вас спокою! (Довж., І, 1958, 78); [Мар’яна:] Де вас ледащо носить? Уже і гулять нема коли: скоро буде північ! (Вас., III, 1960, 15).

6. перех. Бути вагітною. — Не розпинай же мене, бо я твого сина ношу в собі! — хотіла крикнути [Маруся], але не крикнула… (Хотк., II, 1966, 274); — Коли б не носила дитини, я не так би, хоч вперше, відшмагав тебе (Стельмах, II, 1962, 240).

7. неперех., чим, розм. Важко дихати, надуваючи груди, живіт, боки. Вона упала на подушку, зачала тяжко носити грудьми (Фр., VIII, 1952, 222); Потомились вівчарки. Лягають і носять боками в траві (Коцюб., II, 1955, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 445.

Носити, шу́, сиш, гл.

1) Носить. Хто ж тобі, моє серденько, обідати носив? Н. п. Ой Василя, Василечка тихий Дунай носить. Мет. 19.

2) Носить одежду, обувь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 570.