ДЕРЖАТИ

ДЕРЖА́ТИ, держу́, де́ржи́ш, недок., перех.

1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. Держала в руках кухоль з водою та й впустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 19); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать? (Мирний, V, 1955, 122); З вулиці входить дід Терешко.. В руках держить великий букет (Зар., Антеї, 1962, 5); // Підставляти руки, посуд, тару і т. ін. для одержання чого-небудь. — Держи свій оклунок… от насипав… от і йди собі; тут тобі на місяць (Кв.-Осн., II, 1956, 134); [Круста (підводить кухля):] Держіть фіали! [Люцій:] Я не п’ю, спасибі (Л. Укр., II, 1951, 400); — Ану? виверніть кишені: Що там є такого? А ви, хлопці, держіть жмені… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 140); // Схопивши за що-небудь, не відпускати від себе, не давати рухатися комусь, чомусь. [Сестра Серахвима:] Ми вели її під руки і держали кріпко… (Мирний, V, 1955, 116); І на весь гай гукать зачав [Вовк]: — Ой ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав (Гл., Вибр., 1957, 50); Остап схопився з криком: — Держіть ляха! Ловіть коня, ловіть!! (Довж., І, 1958, 243); // перен. Зберігати за собою, докладаючи до цього зусилля.

2. Бути опорою чому-небудь; підтримувати. Міцні залізні штаби, що держали глуху браму, іржа проїла, зламалися, брама лежала долі (Мирний, IV, 1955, 16); Коли й умре котра з них [смерек], переживши п’ять століть, — не дають їй упасти,.. ослабити ряди. Підставляють плечі, обхоплюють руками і держать (Хотк., II, 1966, 106).

3. Надавши чому-небудь певного положення, зберігати в ньому. — Ти тільки подивись, як вона ходить, як говорить, як держить стан (Н.-Лев., II, 1956, 77); Вони вправно й гарно загрібали веслами, а старий держав стерно (Смолич, І, 1958, 46).

4. Змушувати залишатися, перебувати де-небудь. Хан держить Богдана в своєму наметі й не пускає в битву (Н.-Лев., III, 1956, 308); То ж послухайте старого: Не держіть узаперті Цього щиглика малого, Бо загине в самоті! (Граб., І, 1959, 141); Колись держали у полоні Тут [в Авіньйоні] пап французькі королі (Рильський, III, 1961, 257); // Затримувати якими-небудь діями, справами. — Чого ж ти нас держиш надворі? Веди вже у хату (Мирний, III, 1954, 299); [Любов:] Ідіть собі спати, я не держу вас (Л. Укр., II, 1951, 63); // Залишати у кого-небудь. Не держи їх [малюнки] тільки довго у фотографа (Шевч., VI, 1957, 179); — Якщо недовго будете держати [список] у себе — то згодний, — одказав я. — Держатиму, скілько буде треба, — неласкаво мовив становий (Мирний, IV, 1955, 381).

5. Змушувати перебувати в якому-небудь стані, положенні. Держати місто в облозі; // Підтримувати, тримати в певному стані. Вони так добре держали дім, так уміли дбать, як їх покійна мати (Н.-Лев., І, 1956, 351); Дружина лікаря.. держала всю господу, як розумні бджоли вулик (Рильський, Мости, 1948, 101); // розм. Поводитися з ким-небудь, ставитися до когось певним чином. [Мавка:] Який бо ти, дідусю, став суворий! Се ти мене отак держати будеш, як Водяник Русалку? (Л. Укр., III, 1952, 197); — Адже коваль держить єї [її] як рідну дитину. Схоче погуляти чи між посестри піти, то він їй прецінь не боронить (Фр., VII, 1951, 86).

6. Зберігати, тримати де-небудь. — А поки-що, держіть свої грошенята при собі, та й не хваліться про їх нікому (Мирний, V, 1955, 392); Дуже негарно з Лідиного боку держати отруту на столі, не під замком (Коцюб., III, 1956, 185).

7. розм. Тримати з метою використання. Вже Ганя купила гарненьку канапу, справила гарну одежу,.. держала корову, мала доволі молока (Н.-Лев., І, 1956, 156); — Десятків зо два коней завжди держав [князь Куракін], пар тридцять волів (Головко, II, 1957, 498); // Зберігати для чого-небудь. Стояв у неї на городі, В кострі на зиму очерет; ..Як порох був уже палкенький, Його й держали на підпал (Котл., І, 1952, 86); По обіді обсядуться всі гуртом під хатою.. Мати винесе з хати миску з насінням (про свято держить), поставить у коло (Головко, II, 1957, 401); // заст. Мати який-небудь заклад, підприємство. У коршмаря [корчмаря], що недалеко скиту Держав шинок, була одна дочка (Фр., XIII, 1954, 289); Стара інвалідка Юзефа держала тут притулок для бездомних моряків (Смолич, V, 1959, 472); // Тримати як робочу силу. Держав батраків.., так тільки і знав, що год з году усе багатів (Кв.-Осн., II, 1956, 311); [Василь:] Може, і я розживусь і наймитів тоді держатиму, то й не буду сам за плугом ходить (Кроп., II, 1958, 150); // заст. Мати за дружину. Сам Мотуз докопався, що Грицаїв дядько держав його рідну тітку (Н.-Лев., IV, 1956, 224); Зять Семен.. живе у старого Проця в приймах, бо держить старшу Процеву доньку Марію (Ю. Янов., І, 1958, 568).

8. без додатка, розм. Рухатися в певному напрямі. — Держи цабе, то якраз потрапимо в ворота до клуні (Н.-Лев., II, 1956, 232); Воли були здорові, комашинкою здавався біля них Яшко.. Ззаду гукнули: — Соб держи, соб! (Головко, І, 1957, 127); — Держи за мною. Гаврило слухняно повів за ним биків (Тют., Вир, 1964, 89).

9. У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати те, що названо іменником. Держали ми знов раду з Лукашем (Вовчок, VI, 1956, 248); — Ну, ті, певно, довго служили при війську, що й тепер іще, на старості, держать крок (Фр., III, 1950, 213); — То, може, в наш університет спробуєш держати екзамен? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 153); — І обиду, товаришу, тут нічого держати (Мушк., Чорний хліб, 1960, 92).

10. перен., безос. Бути в певному стані (про погоду). Починалася весна; хоч ще звечора й держало заморозками, а проте вдень так світило, так гріло ясне сонечко! (Мирний, III, 1954, 60).

◊ Держа́ти банк див. банк; Держа́ти в голові́ що — думати, пам’ятати про що-небудь; Держа́ти ві́жки в рука́х див. ві́жки; Держи́ в оби́дві жме́ні — не розраховуй, не надійся (говориться глузливо тому, хто сподівається що-небудь отримати). Нарізку власть йому зробить! Якраз! — держи в обидві жмені! Треба самовільно брати її, землю (Головко, II, 1957, 220); Держа́ти в рука́х кого — тримати кого-небудь в залежності, не давати комусь волі. Мати.. радила, щоб він таки держав Онисю в руках і не попускав віжок (Н.-Лев., III, 1956, 60); В Гершковій коморі згоріли якісь папери, квитки та записи, которими буцімто Гершко держав пана в руках (Фр., III, 1950, 44); Держа́ти зви́чаїв, рідко — дотримуватися звичаїв. [Xуса:] Мати, як стара людина, не розбирає, що в часи новітні не можна звичаїв старих держати (Л. Укр., III, 1952, 181); Держа́ти ка́мінь за па́зухою див. ка́мінь; Держа́ти курс (лі́нію) на кого, що — скеровувати свою увагу на кого-, що-небудь, орієнтуватися на когось, щось. — Тепер я держу лінію не на мужиків, а більше на дівчат та на підлітків (Гончар, Таврія.., 1957, 24); Держа́ти курс (путь) куди — рухатися у певному напрямі. Скромно поцікавився [Йонеску], звідки подорожує і куди держить путь поважна іноземка (Смолич, І, 1958, 48); Аж дивлюся — то машини до криниці держать путь (Гонч., Вибр., 1959, 114); Держа́ти на сві́ті кого — підтримувати чиє-небудь життя. — Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 426); Вона [корова], так сказати, держала їх обоє [обох] на світі, і його [Петруся] і бабу Василиху (Фр., IV, 1950, 29); Держа́ти пе́ршість (пере́д) в чомусь — бути першим (в роботі, змаганні і т. ін.). Знов держить вона перед чи на весіллях, чи на музиках. Хлопці липнуть до неї (Н.-Лев., І, 1956, 87); Не підкачали й на цій ми ділянці. Першість держали, як дружна сім’я (С. Ол., Вибр., 1959, 102); Держа́ти під замко́м див. замо́к; Держа́ти під сукно́м — залишати без уваги, не просувати далі. Написав я і третю п’єсу та вже держу її під сукном,… (Збірник про Кроп., 1955, 369); Держа́ти ру́ку за ким, за кого — бути чиїм-небудь прихильником, підтримувати когось. — Так, сину, так! Держи руку за жінкою, а матері не можна буде далі в своїй хаті й слова промовити (Н.-Лев., II, 1956, 287); — За багатиря руку держить! (Головко, II, 1957, 247); Держа́ти свої́ не́рви в рука́х — те саме, що Держа́ти себе́ в рука́х. Маю одвагу в характері — ..умію спокійно розважати в тривожні моменти, держати свої нерви в руках (Л. Укр., III, 1952, 693); Держа́ти себе́ як — поводитися певним чином. —У нас хоч роботи і небагато, а держи себе гаразд (Мирний, IV, 1955, 151); Паном себе держить [гість], гордо й гідно (Перв., II, 1958, 275); Держа́ти себе́ в рука́х — стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним. Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну (Коцюб., III, 1956, 179); Держа́ти умо́ву, рідко — дотримуватися умови. [Мавка:] Се так держиш умову з дядьком Левом? (Л. Укр., III, 1952, 25); Держа́ти у секре́ті див. секре́т; Держа́ти язи́к за зуба́ми (на при́в’язі) див. язи́к; Но́ги не де́ржать— про дуже сильну втому чи слабість. [Матушка гуменя:] Все тіло тремтить, не держать мене ноги… (Мирний, V, 1955, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 249.

Держа́ти, жу́, жи́ш, гл.

1) Держать.

2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68.

3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224.

4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819.

5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. Св. П. І. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. МПр. 62.

6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав.

7) Останавливать бѣгущаго. Держи злодія!

8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п’ятий рік.

9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333.

10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у.

11) Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у.

12) Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. І. 133.

13) Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 77.

14) Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 370.