ВОЛОС

ВО́ЛОС, ч. 1. род. а. Те саме, що волоси́на. Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (Коцюб., I, 1955, 405); * У порівн. Рученята та ноженята, наче волос, тоненькі (Мирний, IV, 1955, 301).

◊ Во́лос у во́лос — дуже подібний. І вродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Вовчок, І, 1955, 287); Ні (ані́) на во́лос — те саме, що Ні (ані́) на волоси́ну (див. волоси́на).

2. род. у, збірн. Те саме, що воло́сся. Дуже був [Михайло] білявий волосом, а засмалений вітром, опалений сонцем — то брови й ус наче вапном пойнялися (Вовчок, І, 1955, 217); [Лев:] На личку білий, на вроду милий, Золотий волос по вітру мав (Л. Укр., III, 1952, 211); За плечима бігає мороз І втома чеше волос посивілий (Рильський, II, 1960, 97).

◊ Во́лос в’я́не (зав’я́в, зів’я́не і т. ін.) — стає (стало, стане) страшно, моторошно. А в мене волос в’яне, се слухаючи (Барв., Опов.., 1902, 441); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (Номис, 1864, № 12438); Во́лос стає́ (став, ста́не) ди́бом (ду́бом) — те саме, що Воло́сся стає́ (ста́ло, ста́не) ди́бом (ду́бом) (див. воло́сся). А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Март., Тв., 1954, 50); Дожи́ти до си́вого во́лосу — дожити до старості; постаріти. — Інший і до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (Стельмах, II, 1962, 30);

Світи́ти во́лосом — те саме, що Воло́ссям світи́ти (див. воло́сся). Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Коцюб., І, 1955, 28).

3. род. у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб. На голові шапка боброва, аж волос вилискується (Н.-Лев., І, 1956, 57); Данило випрохав волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Смолич, Мир.., 1958, 34).

4. род. у, збірн. Волокна деяких тропічних і субтропічних рослин.

Кукуру́дзяний во́лос — волокна-стовпчики з приймочками в кукурудзи. Стовпчики [кукурудзи] з приймочками.. називають у народі "кукурудзяним волосом" (Лікар. рослини.., 1958, 175).

5. род. у. Опух з наривом під нігтем пальця. Кому чи трясцю одігнати, Од заушниць чи пошептати, Або і волос ізігнать, Шепчу (Котл., І, 1952, 119).

6. род. а. (Gordius aquaticus). Тонкий, як волосинка, водяний черв’як.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 730.

Волос, са, м.

1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. І. 83. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. Волосом світити. Быть дѣвицей. Ном. № 8884. Волосом засвітила. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок. Ном. № 3994.

2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. ІІІ. 13. Волос виливати. Лѣчить извѣстнымъ образомъ волос. О. 1862. X. 36.

3) Гусеница Euprepia. Ум. Волосок, волосочок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 251.

Во́лос див. Ве́лес.

во́лос див. воло́сся.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 111.