ВОЛОССЯ

ВОЛО́ССЯ, я, с., збірн. Сукупність волосин, що ростуть на шкірі людини (переважно про поріст на голові). Марина розпустила Христі косу. Густе волосся, як хвиля, падало аж додолу (Мирний, III, 1954, 178); По вулиці.. ходив середнього росту чоловік, з сивим, коротко обстриженим волоссям на голові (Фр., IV, 1950, 243); На шкірі [людини] в багатьох місцях є волосся.. Це залишок суцільного волосяного покриву, який був у далеких предків людини (Анат. і фізіол. люд., 1957, 135); // Сукупність волосин, що є природним покривом шкіри тварин. Волосся, що вкриває тіло кроля, захищає його від охолодження (Зоол., 1957, 134).

◊ Воло́ссям світи́ти: а) не носити очіпка, не зав’язувати на голові хустки, намітки (про заміжніх жінок). Волоссям світить, простоволоса ходить, неначе дівка (Н.-Лев., III, 1956, 94); б) залишатися неодруженою; Воло́сся рва́ти (де́рти) [на голові́ (на собі́)] — бути в розпачі, впадати у відчай. Дидона гірко заридала, І з серця аж волосся рвала (Котл., І, 1952, 83); Воло́сся стає́ (ста́ло, ста́не) ди́бом (ду́бом);

Воло́сся вору́шиться (заворуши́лось і т. ін.) — стає (стало, стане) дуже страшно. В очах у неї іскри заграли, волосся дибом стало, руки як простягла, та й не зведе їх (Кв.-Осн., II, 1956, 457); Притяга́ти (притягти́) за воло́сся див. притяга́ти; Тоді́, як (коли́) на доло́ні воло́сся ви́росте — ніколи не буде. — Це тоді буде, як на долоні волосся виросте, — охолоджує неймовірний (Мирний, II, 1954, 66); Шви́дше на доло́ні воло́сся ви́росте — ніколи не буде.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 732.

Волосся, ся, с. соб. Волоса. Багацько, як у лисого волосся. Ном. № 7710. В його золоте волосся на голові. Рудч. Ск. І. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 251.

воло́сся = во́лос —

1) сукупність волосин (ниткоподібних рогових утворів), що ростуть на шкірі лю­дини; символ чоловічої сили і гід­ності (біблійний Самсон утратив свою силу, коли Даліла відрізала йому волосся, відновив її, коли во­лосся відросло); біблійна легенда відбилася у символіці народного епосу і в народних звичаях (спо­чатку носити довге волосся, тобто берегти його, бо воно пов’язувало­ся з долею, потім, коли усталився звичай стригтиволосся, хоронити його від небезпеки; див. ще по́стриг); довга дівоча коса́ (див.) символізувала красу; виходячи за­між, приносилася в жертву шлю­бові — її покривали очіпком, а в церкві — хусткою;

2) засвіти́ти во­ло́сся (во́лосом) — відкрити волос­ся, що, за старим звичаєм, у заміж­ніх жінок мало бути прикритим, а в церкві — в усіх жінок без винят­ку; «світити волоссям» вважалося за великий гріх, бо простоволоса заміжня жінка могла накликати посуху, неврожай, пошесть;

3) тіль­ки во́лос — пухлина з наривом на пальці; у сполученні во́лос ви­лива́ти — лікувати волос за допо­могою магічного обряду;

4) під­сма́лювання воло́сся див. підсма­́лювання 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 111.