ВИВОДИТИ

ВИ́ВОДИТИ див. виво́дити ².

ВИВО́ДИТИ ¹ джу, диш, недок.; наказ. сп. виво́дь; ВИ́ВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. ви́вів, вела, ло; док., перех. 1. Допомагати або примушувати йти з собою звідки-небудь, за межі чогось. Батько узяв хлопчика за руку і став виводити з хати (Мирний, І, 1954, 323); [Професор (твердо):] Зараз же виведіть всіх сторонніх (Коч., II, 1956, 54); Двоє солдатів з рушницями вивели з провулка жінку (Донч., III, 1956, 28); // перен. Виключати із складу чого-небудь. — Ти помиляєшся, — говорила Васса. — Те, що тебе вивели із складу бюро комітету.., ще нічого не означає (Епік, Тв., 1958, 241).

◊ Ви́вело о́чі, безос. — очі дуже широко відкрилися (від болю, страждань і т. ін.). Очі вивело із лоба од страшної муки (Шевч., І, 1951, 168).

2. перен., із чого. Примушувати кого-небудь втрачати попередній стан. Виводить Ліну з задуми брязкіт хвіртки; це прийшла мачуха, ще досить молода жінка (Гончар, Тронка, 1963, 171); В’їдливий писк кулі, що, здавалося, пролетіла над самим вухом, вивів його з оціпеніння (Стельмах, На .. землі, 1949, 29).

◊ Виво́дити (ви́вести) з ла́ду див. лад; Виво́дити (ви́вести) з рівнова́ги див. рівнова́га; Виво́дити (ви́вести) з се́бе — примушувати дуже нервувати; роздратовувати. Мене пригнічувала домашня обстановка, виводила з себе буденними розмовами дружина (Збан., Малин. дзвін, 1958, 267).

3. Вести куди-небудь, вказуючи шлях; спрямовувати рух. — Іди, Химо, голубочко! — говорить Катря. — Я ось тільки ще два слова скажу, я тебе наздожену. А сама виводить мене на стежечку (Вовчок, І, 1955, 206); [Стрижень:] Адмірал ескадру виводити в море відмовився (Корн., І, 1955, 34); Данила під руки виводять на вулицю, садовлять на бричку (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 169); // Керуючи за допомогою руля, весел, радіозв’язку і т. ін. предметом, що рухається, спрямовувати його куди-небудь. Скоріше б до центру! І тут капітан Першим виводить Командирський танк (Підс., Поеми, 1954, 24); // перен. Сприяти, допомагати кому-, чому-небудь діяти, розвиватися і т. ін. певним чином. Жовтнева революція вивела країну на шлях соціалізму (Програма КПРС, 1961, 10); — Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (Гончар, Тронка, 1963, 337); // перен. Простягатися, вказуючи на напрямок руху звідки-небудь кудись (про дорогу, стежку і т. ін.). Міліючи, яр виводив на рівний степ (Коз., Серце матері, 1947, 14); Іду — сам не знаю куди, першою ліпшою доріжкою. Куди вона виведе, куди приведе — мені невідомо (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56).

Виво́дити (ви́вести) та́нець — виконувати груповий танець, в якому учасники рухаються один за одним; бути ведучим у танці. Дівчата, побравшись за руки в кружок, виводили танець, співаючи перепілки (Н.-Лев., III, 1956, 104); — Даваймо у кривого танця! Веди, Галю! Без тебе ніхто не виведе (Кв.-Осн., II, 1956, 322).

∆ Виво́дити (ви́вести) на орбі́ту — спрямовувати рух літального космічного апарата на задану орбіту. В Радянському Союзі створені потужні і надійні ракети, здатні виводити на орбіту важкі кораблі (Наука.., 10, 1961, 18).

◊ Виво́дити (ви́вести) в лю́ди — допомагати кому-небудь забезпечити помітне становище в суспільстві, вищий рівень життя. Марія Залізняк сама виводила дітей у люди (Собко, Звич. життя, 1957, 12); Виво́дити (ви́вести) на чи́сту (на сві́жу) во́ду — викривати кого-небудь в підступних, нечесних і т. ін. діях. — Виведу я тебе на чисту воду, виведу! Тепер не викрутишся (Чаб., Катюша, 1960, 86); [Карпо:] Я мушу все вивести на свіжу воду, я не я буду, коли не дізнаюсь, хто перший пустив на мене та Домаху лиху славу!.. (Кроп., II, 1958, 165).

4. На основі певних міркувань, роздумувань робити якийсь підсумок, висновок. Дивитися і підмічати, виводить висновок з подій, — тобою ж хочу я звучати, народе рідний, любий мій (Тич., II, 1947, 151); // Досліджуючи, обчислюючи щось, будувати формулу, теорему і т. ін. Лежачи між гарячим камінням, виводив [Брянський] якісь додаткові формули для стрільби (Гончар, І, 1954, 102); Вчений [Торрічеллі] не лише дослідив явище швидкості витікання рідини з отвору, а й вивів відповідну теорему (Наука.., 10, 1958, 46).

5. Плодити потомство (про птахів, тварин). Всі птахи мостять гнізда і виводять діток навесні, а кривоніс зимою (Коп., Як вони.., 1948, 88); Це була старенька дідова шапка. Кішка виводила в ній кошенят (Довж., Зач. Десна, 1957, 471); // Вирощувати нову породу тварин, новий сорт рослин. Ну, словом, сорт новий морозостійких слив Данило Якович трудом натхненним вивів (Рильський, II, 1956, 216).

6. Робити, будувати що-небудь, що має протяжність, висоту. І раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу, виводить мури (Л. Укр., І, 1951, 253); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (Кач., II, 1958, 419); Якось вишукали матеріали і з правого боку закінчили бики для перекриття через канал і навіть вивели півповерх (Ле, Міжгір’я, 1953, 432).

7. Усувати, видаляти, винищувати без залишку. — Не ми заводили ці звичаї, не нам їх і виводить, — промовив швидкий Корчака (Н.-Лев., II, 1956, 222); Виявилось, що й перемерзлий полин добре виводить бліх (Іщук, Вербівчани, 1961, 103); Нова доба з новим сонцеворотом! Тевтонство — виведем, як той лишай! (Тич., II, 1947, 197).

8. Старанно писати, вимальовувати. Олександр сів писати листа головнокомандуючому. Рука тремтіла, виводячи на папері літеру за літерою (Кочура, Зол. грамота, 1960, 326); Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони і півтони (Збан., Сеспель, 1961, 199); * Образно. Місячна ніч сипала світло в хату, виводила золоті узори на стіні (Цюпа, Три явори, 1958, 84).

9. Співати або грати щось, переважно протяжне. Біліють хати в селі, в густі тіні сповиті, десь дівчата виводять "верби рясної" (Вас., I, 1959, 294); Одначе, думаю, хто ж це так гарно виводить? Пісня старовинна і по-дідівському протяжлива, а голос молодий (Вол., Дні.., 1958, 81); Невгамовно заливався голосний бубон в чиїхось дужих руках, то затихала, то знову тонко виводила скрипка (М. Ол., Леся, 1960, 79); // розм. Довго витримувати окремі високі ноти в пісні, що співається групою. [Шумейко:] Давайте. Я проведу голос, а ви за мною. А виводить же кому? [Середа:] Я буду виводить. У мене голос нічого (Мик., І, 1957, 458); — Хай он Марченко виведе — я охрип!.. їй-бо ж охрип! — просився Максим (Вас., І, 1959, 102); // Вимовляти протяжно, повільно. Швидко прочитає він те, що інші по складах виводять (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 19).

10. Описувати, зображати кого-, що-небудь у якомусь творі. Письменник вивів.. позитивні образи представників народних мас і протиставив їх образам панівної верхівки тодішнього суспільства (Укр. літ., 8, 1957, 87).

11. Виконувати якусь роботу, витягаючи щось раз у раз або протягом певного часу. Галочка так і слуха: забуде і роботу, устромить голку у полотно та й не виводить її (Кв.-Осн., II, 1956, 327); Невід рибалки повільно виводять з води (Дор., Єдність, 1950, 4).

Виво́дити, ви́вести ни́тку — випрядати нитку. Пріська сидить на днищі, висукує та виводить нитку за ниткою (Мирний, III, 1954, 30); Ця сорочка в нього зіткана з найтонших ниток, які могла вивести його Докія (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179).

12. тільки недок., від кого-чого, заст. Брати початок (звичайно про рід). От тому-то господь знає, Чи наш славний князь рутенський Виводив свій рід від давніх Галицьких князів, чи ні (Фр., XIII, 1954, 11).

ВИВО́ДИТИ ², джу, диш, недок., ВИ́ВОДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Водити коня з певною метою. На дворі конюхи виводили засідланих коней. Двадцять п’ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (Багмут, Щасл. день.., 1951, 23).

2. тільки док. Водячи кого-небудь, примусити довго ходити десь або побувати скрізь. — Виводив [Лаврін] попід руки свою Мелашку по всіх Западинцях до півночі (Н.-Лев., II, 1956, 328); То як учепиться кого блуд у лісі, то може виводити людину всю ніч на одному місці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 366 - 367.

Виводити, джу, диш, гл. Выводить. Виводила по всіх київських горах. Левиц. І. 346.

Виводити, джу, диш, сов. в. вивести, веду, деш, гл.

1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. І. 12.

2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. Н. п.

3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. І. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. І. 116.

4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — справу. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666.

5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. І. 32.

6) — нитку (въ пряжѣ). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418.

7) — танчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670.

8) — голос, пісню. Выводить, вывести голосомъ. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. І. 112.

9) Очі вивело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 149 - 150.