ЛАД

ЛАД, ла́ду і ладу́, ч.

1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; протилежне безладдя. Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками (Коцюб., І, 1955, 265); В дворі будов хазяйський лад: ліворуч — ряд, праворуч — ряд (Гонч., Вибр., 1959, 317); Кімнату за кімнатою в кожному будинку, ступінь за ступенем на подвір’ї прибирали, перетирали, перемивали, чистили, підмітали, наводячи зразковий лад (Коз., Сальвія, 1959, 26).

◊ Приво́дити (приве́сти) до ла́ду́ (в лад): а) (що) надавати чомусь доброго вигляду, стану; упорядковувати; б) (себе) надавати охайності своєму зовнішньому вигляду. Тарас швидко переодягся, привів себе до ладу, спустився вниз і вийшов у парк (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 184).

2. Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість. Хтось до когось давно хоче писати, та ніяк не може прийнятись, то якийсь спішний лист па заваді стане, то хтось розкисне сам, та й так нема ладу (Л. Укр., V, 1956, 386); Як людина військова, любить [пан Бжеський] лад і дисципліну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 46); Кинувши роботу, батько одразу пішов тоді в школу.. наводити правду і лад… (Гончар, Тропка, 1963, 65); Ми оберігаємо на вокзалі лад, регулюємо рух, стежимо за роботою прибиральниць (Кол., На фронті.., 1959, 34); // Злагодженість, узгодженість у діях;організованість. Хоч пішли вони [половці] в кожухах, Не було ладу в їх рухах (Фр., XIII, 1954, 374); Праця відбувалася надзвичайним темпом. І в той же час зразу бив в очі надзвичайний лад і організованість усієї роботи (Смолич, І, 1958, 75); // Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін. Нащо й клад, коли в сім’ї лад (Укр.. присл.., 1955, 120); У товаристві лад — усяк тому радіє (Гл., Вибр., 1951, 10); // у знач. присл. ла́дом. Зрозуміло, ясно, не заплутано. Та ви ладом кажіть (Номис, 1864, № 2717); — Та чому оця Маруся нам не скаже нічого?.. — І справді, чом таки не скажеш ладом, Марусе? (Вовчок, І, 1955, 189).

◊ Без ла́ду — безладно, без порядку. Тікали без ладу, куди попало, аби тільки чим скоріше добратися до свого табору або в ліс (Мак., Вибр., 1956, 504); Кляті руки.. метлялися сюди й туди без усякого ладу (Смолич, Мир.., 1958, 54); Без ла́ду й скла́ду: а) безладно, недоладно, плутано. Говорили без ладу й складу; б) негарний, недоладний. Кобила була крива, без ладу й складу; Дава́ти (да́ти) лад: а) (кому, чому) дбайливо доглядати кого-, що-небудь; доводити до належного стану. Розумний всякому дає лад (Укр.. присл.., 1955, 88); Діти малі, треба їм лад дати (Коцюб., І, 1955, 67): Вийдуть отари з кошари — Треба давати їм лад! (С. Ол., Вибр., 1959, 143); б) (чому) лагодити що-небудь. [Оксана:] Трактор знов попсувався. Возилася з ним цілу ніч, а дати йому лад сама не можу (Мороз, П’єси, 1959, 34); Дово́дити (дове́сти) до ла́ду́ що: а) доводити щось до належного стану; упорядковувати. Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу й те господарство, яке залишив їй чоловік (Л. Янов., І, 1959, 38); б) успішно завершувати, розв’язувати що-небудь. — Смієтеся, а й самі не знаєте, з чого. А я знаю, що ні один з вас не доведе до ладу задачу (Вас., І, 1959, 69); Дохо́дити (дійти́) [до] ла́ду́: а) (з чим) розбиратися, орієнтуватися в чомусь. Омелян дивувався, що дзвони висіли на кількох поверхах, так розділені, що ніякий дзвонар не зумів би з ними дійти ладу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 521); б) набувати стрункості, послідовності (про думки). Тепер думки в його голові поступово доходили ладу. Він починав розуміти: машина, певно, підірвалася на міні (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26); Іти́ (піти́) на (в) лад: а) налагоджуватися, ладитися. Озирнули [хлопці] свою роботу — повеселіли, підбадьорились. Зразу якось почули, що діло на лад йде, що в них щось вийде (Вас., II, 1959, 236); Розмова не йшла в лад (Фр., III, 1950, 316); б) відбуватися, здійснюватися успішно. Гармаш помітив, що сьогодні не все йде на лад у Василя Пилиповича (Донч., Дочка, 1950, 204); [Не] в лада́х бу́ти (жи́ти і т. ін.) з ким— [не] в мирі, згоді, злагоді бути, жити й т. ін. з кимось. — Чи ти думаєш, що я хочу бути не в ладах з [тобою] (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 51); [Не] в (у) лад з чим, чого, чому — [не] згідно з чим. [не] відповідно до чогось. Коло важко притупувало в лад музиці (Л. Укр., III, 1952, 671); Грав весь вечір патефон в такт і в лад з гармошкою (С. Ол., Вибр., 1959, 193); [Не] до ладу́ кому і без додатка: а) [не] такий, як треба; [не] доречний; [не] добрий. Мов темна темрява вся жизнь моя [все життя моє]..; ні одної хвилі не бачив я, щоб до ладу була (Фр., XIII, 1954, 129); б) [не] так, як треба; [не] доречно, [не] добре. [Степан:] Не здивуйте! Вона [Хведоська] у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під материним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти (Кроп., II, 1958. 56); Ні ладу́ ні складу́ — ні найменшого порядку, зв’язку; безладдя. [Микита:] Там отак-то на гетьманщині все переплуталось та заборсалось, як волосінь у повсті: ні ладу ні складу (Кроп., V, 1959, 547).

3. перев. з прийм. в (у) та означ. Певним чином зумовлене розташування, розміщення кого-, чого-небудь; порядок (у 7 знач.). На перехрестях небесних шляхів хрещатим візерунком іноді мчали в бойовому ладі наші винищувачі (Коп., Навколо полум’я, 1961, 180): Йшли вони [панцирники] точним ладом (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 78); Виходить в чисте поле він У світі присмерковім, А в полі двісті сорок мін Лежать в ладу шаховім (Перв., І, 1958, 389); Бойовий лад піхоти.

4. з прийм. на та означ. Спосіб, зразок, манера. Він.. од мужицтва одстав, а збивався трохи на купецький лад (Кв.-Осн., II, 1956, 254); Ввіходить Сабіна,— молода, гарна рабиня-самаритянка, убрана на грецько-римський лад (Л. Укр., III, 1952, 154); На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Збан., Єдина, 1959. 104).

◊ Іти́ (піти́) якимось ла́дом — відбуватися, здійснюватися, проходити певним чином. Життя пішло звичайним, розміреним ладом (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 82); На всі (рі́зні) лади́ — всякими способами; всіляко, по-різному. Вони [патриції], бач, кесаря хвалили На всі лади (Шевч., II, 1953, 271); Коли хто помилявся в читанню, .. підхоплював [о. Телесницький ] помилку, повторяв її на різні лади (Фр., IV, 1950, 218); Вигадка була справді дотепною, і її обмірковували на всі лади (Дмит., Наречена, 1959, 204); На оди́н лад — на один зразок. Наші літературні редактори.. іноді надмірно захоплюються "причісуванням" мови на один лад (Рильський, III, 1956, 73); На свій лад — по-своєму. Потроху та помалу усе панночка на свій лад перевернула,— життя і господарство (Вовчок, І, 1955, 108); Сон і дрімота на свій фантастичний лад перетворювали пароплавні розмови, що Їх наслухався художник (Вол., Озеро.., 1959, 65).

5. з означ. Система суспільного, державного укладу. Комунізм — це такий суспільний лад, де праця стане першою життєвою потребою людини (Наука.., 3, 1959, 1); Державне право., охоплює фактично весь комплекс суспільних відносин, які визначають основні устої суспільного й державного ладу (Рад. Укр., 13.11 1969, 2); Колгоспний лад; Соціалістичний лад; Буржуазний лад; Феодальний лад,

6. з означ. і чого, лінгв. Будова, структура (про мову). Структура мови Шевченка з її граматичним ладом і основним словниковим фондом збереглась як основа сучасної української літературної мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 621); Рубінові здалося, що це говорить не бабуся, ..а мати — так багато було спільного в інтонаціях, навіть в самому ладі мови (Сенч., На Бат. горі, 1960, 8).

7. з означ., муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору. Все ж і цей хор [гімн Афродіті] має досить цільний характер, завдяки діатонічному ладу, що не змінюється (Укр. муз. спадщ., 1940, 109); * Образно. [Автор:] Мій голос журливеє щось починає, А струни твої на веселім ладу (Л. Укр., І, 1951, 155).

8. тільки мн., муз. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів; // Клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів. З-під руки вибирали білі гудзички ладів старенької гармонії (Шиян, Вибр., 1947, 3); В швидких парубоцьких руках блискотіли перламутрові лади акордеона (Руд., Остання шабля, 1959, 87).

$ Вибува́ти (ви́бути, вихо́дити і т. ін.) з ла́ду — ставати недіючим, непридатним для чого-небудь; переставати діяти. Тривожно жилось ворогам,— що за знак? — То електростанція вибула з ладу. То склади горять (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 245); Виво́дити (ви́вести) з ла́ду — робити недіючим, непридатним для чого-небудь; псувати. Ольга із своєю ескадрильєю здійснює спустошливі нальоти на ворога, виводить з ладу підземні ангари (Укр. кіномист., III, 1959, 117); Става́ти (ста́ти) до ла́ду — розпочинати діяти; ставати діючим. Стала до ладу друга черга каналу Північний Донець — Донбас (Цюпа, Україна.., 1960, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 432.

Лад, ду́, м.

1) Порядокъ, устройство, строй. У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Маркев. 26. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. Грин. II. 208. За діло новим ладом узятись. О. 1861. IX. 181. В один лад. Подъ одну стать. Конст. у. Ні ладу, ні по́ладу нема. Нѣтъ никакого порядка. Ном. № 6653. Зробити лад. Привести въ порядокъ. Желех. Через лад. Черезчуръ, чрезмѣрно. Через лад уже брешеш. Ном. № 6872. Став на лад. Достигъ извѣстной прочности своего положенія. Ном. № 4920. Без ладу живе. Безпорядочно живетъ. Въ рядѣ выраженій употребляется въ смыслѣ: толкъ, смыслъ. чи буде з сьо́го який лад? Выйдетъ-ли изъ этого толкъ? 3 одкладу не буде ладу. Ном. № 11006. Без ладу. Безъ толку, некстати, глупо. Вбовтнувся в річ без ладу. Ном. № 3155. В лад. Кстати, умѣстно. Дурень багатий, та й слово його в лад. Ном. № 1428. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад. Ном. № 4597. До-ладу. а) Кстати, толково, умно, умѣстно. Хто каже до-ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Ном. № 6119. Іти хиба до вас в найми? чи до-ладу буде? Шевч. 449. Говорила небіжка до самої смерти, а все не до-ладу. Ном. № 1506. б) Какъ слѣдуетъ, хорошо. В такій воді, а ні випереш до-ладу сорочки, а ні звариш страви. Дещо. 88. Ладом. Толкомъ. Та ви ладом кажіть! Ном. № 2717.

2) Обычай, общепринятая правила приличія. Ми, хлібороби, — ніколи і в голову пошкрібатись, — не знаєм світові ладу. Св. Л. 82, 83. Щоб оце вигадувати (нові убрання), — почала мати, — то воліла дати б ті гроші на молитви. — Ет, що ви знаєте! — грімнула Мася… Воли не знаєте світові ладу, то не мішайтесь. Св. Л. 113.

3) Распоряженіе. То Хмельницький листи читає, до козаків словами промовляє: «Гей стійте, діти, ладу ждіте!». Дума.

4) Ладъ, взаимное согласіе. Живіть, дітки, в ладу та не забувайте батька! Полт. г. Ладом = Лагодом. Ладом усе можна. Ном. № 3303.

5) Стройность, ладъ; тактъ. співають в лад. Поютъ стройно. Шевч. О, бодай вас! Що то літа! ні вже не до-ладу… Минулося!.. (время танцевъ). Шевч. 244.

6) Образъ, способъ. Таким ладом се зроблено. Нехай іде своїм ладом. Пусть дѣлаетъ по своему. Ном. № 5299. На всі лади. Всячески. Кесаря хвалили на всі лади, що аж остило. Шевч. 607.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 339.