ВЕДМІДЬ

ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Щог., Поезії, 1958, 359); А понад тим глуха тиша довкола, переривана ніби стрекотом вивірки на гілляці або риком ведмедя в чагарі (Фр., II, 1950, 92); Тут усі були мисливці і знали, що значить не мати патрона, коли на тебе йде ведмідь (Багмут, Опов., 1959, 30); По берегах північних морів і на плавучих крижинах Північного Льодовитого океану зустрічається білий ведмідь (Зоол., 1957, 3); * У порівн. Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Тют., Вир, 1964, 341).

◊ Ведмі́дь на ву́хо наступи́в див. наступа́ти.

2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. Ще тут живе шведка, панна, ведмідь той вчений… ся не спокусить нікого — ні! (Вовчок, І, 1955, 376); Данько не мав, звісно, найменшої охоти попадатися в лапи такому ведмедеві [вартовому] (Гончар, Таврія.., 1957, 67).

3. розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кофе. — Як вип’ю цього ведмедя ще одну чарку, то.. так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі (Н.-Лев., III, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 316.

Ведмідь, медя, м. Медвѣдь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Ном. № 10997. Не жируй з ведмедем, бо, він тебе зада вить. Ном. № 1213. Ум. Ведмедик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 130.

ведмі́дь (ж. ведме́диця; зменшено-пестливе — ведме́дик, ведмежа́, ведмежа́тко — маля ведмедя) — великий хижий ссавець з незграб­ним масивним тілом, укритий гус­тою шерстю (незграбність звіра лягла в основу виразу «зробив вед­межу послугу (прислугу)», тобто «прислужився невміло, лише зав­давши прикрощів»); народні на­зви — Миха́йло (див. ще ву́йко 3), бурми́ло; тварину наділено різно­манітною народною символікою: сили («Міцний, як ведмідь», «Сила, як у бурмила», «Здоров, як ведмідь, а дурний, як пень»), незграбності («Ізвивається, як ведмідь у танці»), невдоволення («Бурчить, як вед­мідь»), відлюдності («Живе, як вед­мідь у барлозі»), ненажерливості («У ведмедя десять пісень і все про мед»); малих дітей лякали «ведме­дем з торбою»; з твариною пов’язані певні календарні дні; на Здвиження (14/27 вересня) ведмідь лягає в барліг; на Оксану Веснопровісницю (24 січня/6 лютого) або на Спиридона Сонцеворота (12/25 грудня) він повертається в барлозі на інший бік, а встає на Благовіщен­ня (25 березня/7 квітня) або в день Водяника (11/24 квітня); у народ­них замовляннях ведмідь, як і вовк, лисиця, заєць, куниця, со­боль, належить до тварин «серед­нього царства»; з-поміж хижа­ків, як і вовк, займає централь­не місце. Ведмедя не налигаєш (М. Номис); Ведмідь танцює, а ци­ган гроші бере (прислів’я); В бору плодились кабани. Ведмідь і сарна прудконога (Я. Щоголев); Не жи­руй з ведмедем, а то він тебе зада­вить (М. Номис); Швидкий, як ведмідь за перепелицями (М. Номис); До меду тягли ведмедя за ву­ха, а від меду — за хвіст (припо­відка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 67-68.