НАСТУПАТИ

НАСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. насту́плять; док.

1. Ставати ногою, лапою і т. ін. на кого-, що-небудь. Кидаюсь в натовп.. і наступаю комусь на ноги (Коцюб., II, 1955, 418); — Руками розгортайте колоски, не наступайте на стебла (Донч., VI, 1957, 57); Івась устав, хотів іти на місце та наступив на ногу дідові (Мирний, І, 1954, 173); Оріховська під партою наступила Дарці на черевик (Вільде, Повнол. діти, 1960, 206); // рідко. Налягати вагою свого тіла на ногу, лапу і т. ін. В саду на глухій алеї виявляються дві химерні тіні: одна, закутана, наступає на ногу, кульгає, друга, висока, запобігливо придержує під руку, вихиляється… (Вас., II, 1959, 60).

◊ Ведмі́дь на ву́хо наступи́в кому — хто-небудь позбавлений музикального слуху. Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (Томч., Готель.., 1960, 153);

Наступа́ти (наступи́ти) на го́рло (на горля́нку) — настирливо вимагати чого-небудь; змушувати до чогось. Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю (Чорн., Пісні.., 1958, 79); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим.. чабаном, що просто наступає на горлянку, наче він господар у ковалівському колгоспі (Кучер, Прощай.., 1957, 213); [Варка:]А скільки нам винні? [Демко:] Ну що ж, як винні? На горлянку кожному не наступиш — віддадуть… (Кроп., II, 1958, 186); Наступа́ти (наступи́ти) на мозо́лю (на мозо́ля, на мозо́ль) — торкатися того, що кого-небудь найбільш вражає, хвилює, турбує. [Палажка:] Та що це ти, Іване, такий злючий сьогодні? [Xвенька (регоче):] На мозолю наступили! (Мирний, V, 1955, 216); [Сашко:] Старого Кряжа ти знаєш. Йому на мозоля не наступай (Зар., Антеї, 1962, 253); Наступа́ти (наступи́ти) на па́льці (на хвіст і т. ін.) — кривдити кого-небудь; ущемляти чиїсь інтереси. [Панько:] В життю, як на ярмарку, не можна без того, щоб один одному на пальці не наступив (Фр., IX, 1952, 347); Два зайці вбив [Ярошенко] — і попові на хвіст наступив і хату-читальню для села відвоював (Речм., Весн. грози, 1961, 202); Наступа́ти (наступи́ти) на про́бку (на ко́рок, на ко́рка) — напиватися доп’яну. — Раз наступив на пробку, так нічого дурня корчити (Руд., Остання шабля, 1959, 227); — А ти, Гавриле, коли наступив на корка, то не ліз би, як свиня, на відповідальні збори (Збан., Переджнив’я, 1960, 311); Наступа́ти (наступи́ти) на п’я́ти кому: а) наздоганяючи, переслідуючи, йти дуже близько від когось. — За мною, трохи не наступаючи мені на п’яти, жандар цокає своїми острогами (Мирний, IV, 1955, 370); Австрійські війська з перших же днів [1914 р.] відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п’яти (Гжицький, У світ.., 1960, 128); б) наздоганяти когось у чому-небудь. Тепер Радянський Союз щодо рівня промислового виробництва наступає на п’яти наймогутнішій країні капіталізму — Сполученим Штатам Америки (Ком. Укр., 2, 1963, 3); [Соха:] Дайте мені тракторну бригаду — і я кращому трактористу на п’яти наступлю!.. (Корн., II, 1955, 326); Чо́рний віл на но́гу наступи́в кому, заст. — хто-небудь одружився і зазнав усіх неприємностей, зв’язаних з подружнім життям.

2. З боєм рухатися вперед, переслідуючи противника; здійснювати наступ. Фашист тікає, бо Червона Армія наступає (Укр.. присл.., 1955, 417); Полк тоді саме наступав у горах північним берегом Дунаю (Гончар, III, 1959, 306); // на кого — що. Атакувати кого-, що-небудь; нападати на когось, щось з метою захоплення, завоювання. Вся наддніпрянська і наддністрянська контрреволюція наступала на Щорса пліч-о-пліч з білополяками (Довж., І, 1958, 206); На країну Італьянську сильне військо наступило (Л. Укр., І, 1951, 395); // Інтенсивно діяти проти кого-, чого-небудь для досягнення бажаних наслідків. Наступати на рак.

3. перев. недок., на кого — що. Рухаючись вперед, тиснути кого-небудь. Дубовик розлютовано замахнувся на Марину утюгом, але Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога (Епік, Тв., 1958, 571); Вона.. схопила себе за горло і стала давити, схвильовано сапаючи та наступаючи на Сергія (Тют., Вир, 1964, 157); // Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь, доказувати щось. — Хай і божевільна, хай і патлата, та все не така, як ти, — показала язик Машка. — Яка? Яка я? — наступала Варка (Л. Янов., І, 1959, 249).

4. перен. Наближаючись, насуватися на що-небудь (про неживі предмети, явища природи). Плавні горіли, вогняні гори наступали на них, несли усьому смерть (Коцюб., І, 1955, 364); Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Гл., Вибр., 1951, 73); // Щільно оточувати, прилягати до чого-небудь. Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини (Донч., II, 1956, 29).

5. Те саме, що настава́ти 1, 2. Надворі, бач. Наступає свято… (Шевч., II, 1963, 184); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Л. Укр., IV, 1954, 111); Весна наступала швидко, нестримно, навально (Коз., Сальвія,1959, 199); Серед тиші, яка наступила з приходом Семена, у веселій Ульчиній кімнаті було як на зеленім моріжку (Д. Бедзик, Дніпро.. , 1951, 19); Опісля обіду, коли в камері наступило загальне пожвавлення, розвеселився і пан староста (Збан., Єдина, 1959, 163); // Те саме, що става́тися. Коли це [щось страшне] мало наступити, ніхто не знав, та все лише до того всі ладилися (Кобр., Вибр., 1954, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 206.

Наступати, па́ю, єш, сов. в. наступити, плю́, пиш, гл.

1) Наступать, наступить на что. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19.

2) Надвигаться, надвинуться, подходить, подойти. Наступає чорна хмара. Н. п.

3) Наступать, наступить, нападать, напасть.

4) Наставать, настать. Весна наступає.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 525.