ЧУХРАННЯ

ЧУХРА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. чухра́ти.

2. розм. Гілля, листя, обчищене з дерев. Ніякого дерева я в лісі не рубав, тільки взяв чухрання та й віз (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 391.

Чухрання, ня, с.

1) Обрубываніе вѣтвей съ дерева, обрѣзываніе листьевъ съ вѣтвей (См. Чухрати 1).

2) Вѣтви, срубленныя съ дерева. Ніякого дерева я в лісі не рубав, тільки взяв чухрання та й віз. Новомоск. у. См. Чухра.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 480.