ЧЕРВ'ЯК

ЧЕРВ’Я́К, ́а, ч.

1. Безхребетна тварина, яка пересувається, вигинаючи своє м’яке видовжене тіло. Дощовий черв’як, як і гідра,— багатоклітинна тварина (Зоол., 1957, 19); Василина згадала те сало з черв’яками, котре вона бачила на терезах, і поклала ложку (Н.-Лев., II, 1956, 100); Кріт досить швидко посувається під землею, одночасно ласуючи черв’яками, личинками, жуками, що живуть у землі (Коп., Як вони.., 1948, 12); *У порівн. Повзуть швейцарці черв’яками, Голландці квакають вбагні (Котл., I, 1952, 163); // Личинка комахи, зовні схожа на цю тварину. Рожевий черв’як — гусінь бавовникової молі (Захист рослин.., 1952, 344); [Явдоха:] Є такі черв’яки, котрих вигодовують листям шовковиці (Кроп., II, 1958, 453).

◊ Залива́ти (зали́ти, залля́ти) черв’яка́ [в се́рці] див. залива́ти; Замори́ти черв’яка́ див. замо́рювати.

2. перен. Жалюгідна, нікчемна, слаба людина. Що я? Черв’як, марная порошина. Життя моє — листок, що ріс і зв’яв (Фр., XIII, 1954, 325); Пішов Лошаков угору. Панюга панюгою, з губернатором запанібрата. Такий чоловік може великої шкоди наробити такому черв’якові, як Колісник, тим більше, що вони земляки і кожен кожного знають (Мирний, III, 1954, 283).

3. перен. Відчуття, душевний стан, що ослаблює віру людини в що-небудь. Я порішив чекати доказів своєї правоти, хоч уже черв’як сумніву заповз у мою душу (Хотк., І, 1966, 154); — А мені, думаєш, віриться? — щиро признався Павло.— Ще й досі мене якийсь черв’як підточує (Кучер, Трудна любов, 1960, 80).

4. мех. Зубчасте колесо у вигляді гвинта для передачі руху в деяких механізмах. На автомобілях найчастіше застосовуються рульові механізми, виготовлені у вигляді гвинта і гайки, гвинта і кривошипа, черв’яка і черв’ячного колеса (Автомоб., 1957, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 300.

Черв’як, ка, м. = Червак. Ном. № 4906. Утрапилось черв’яку на віку. посл. ум. Черв’ячо́к. Ном. № 13352.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 454.

черв’я́к = хроба́к (зменшені — черв’ячо́к, хробачо́к) — безхребетна тварина, яка пересувається, вигинаючи своє м’яке, видовжене тіло; символ жалюгідності, нікчемності, слабкості («Сім літ хробак у хроні зимував, а смаку не зазнав», «Хробак гризе хрін, бо не знає за морков»), руйнації («Малий хробак і великого дуба підточить», «І квасницю хробак гризе»), смерті («За тобою уже хробак ходить»), ущербності («Кожен має свого хробака», «Черв’як серце точить»). Заліз хробак у хрін та й гадає, що луччого немає (прислів’я); Трапилося на віку раз черв’яку (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 638.