ЗАМОРЮВАТИ

ЗАМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., перех.

1. Доводити до загибелі, смерті (голодом, роботою і т. ін.). Він і прийшов немощний, та таки себе не поберігав: не слухав нікого .. і заморив себе зовсім (Кв.-Осн., II, 1956, 100); — Що ж, на твою думку, треба чекати, поки вони [пани] нас голодом заморять? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 428); // спец. Умертвляти. Найкраще живих ссавців, призначених для виготовлення чучел, заморювати ефіром або хлороформом (Вигот. чучел.., 1956, 34).

Замори́ти на смерть — довести до загибелі, смерті. — А, так ти така, погана Лисице! — скрикнув Вовчик. — Хочеш мене роботою і голодом на смерть заморити, а сама всю страву пожерла! (Фр., IV, 1950, 85).

◊ Замори́ти черв’яка́ (рідше гробачка́) — трохи вгамувати голод. Заморивши черв’яка, козацтво запалило люльки і повело розмову (Стор., І, 1957, 393); [Дорош:] Сідай лиш отут поруч, поговоримо та гробачка заморимо та й рушимо далі (Крон., V, 1959, 282); Тимко стояв осторонь за дверима. В нього зовсім не було чим заморити черв’яка. А їсти так хотілося… (Цюпа, Грози.., 1961, 121).

2. розм. Те саме, що уто́млювати. [Шапіга:] Ах ви ж… комсомолія! Ну, добре ж, творіть, будуйте.. Тільки ж ви нас, стариків, не дуже заморюйте… (Мик., 1, 1957, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 221.