ХОДАК

ХОДА́К, а́, ч.

1. Той, хто йде, ходить пішки. В голові колони йшли Федоров, Дружинін і Попудренко.. Федоров себе краще почуває, ніж деякі з наших ходаків (Шер., В партиз. загонах, 1947, 85); // який. Той, хто характеризується певними якостями, здібностями в ходінні. Ходак добрий, до обід буде в Харкові (Сл. Гр.); —Дорога тут рівна, а ходак я гарний (Донч., VI, 1957, 539); Ходак з неї нікудишній (М. Ол., Леся, 1960, 121); // спорт. Спортсмен, який займається спортивною ходьбою. Виграв [спортсмен] змагання ходаків на 10 кілометрів (Рад. Укр., 6.III 1974, 4).

2. Особа, яку обирають і посилають куди-небудь з певним дорученням, клопотанням; посланець. От перебалакали, скинулись всі людці на гроші і рішили вибрати й послати двох ходаків на розвідки (Григ., Вибр., 1959, 288); Курними дорогами могли брести сивобороді ходаки і до губернаторів, і до другого департаменту сенату, і до самого царя (Стельмах, І, 1962, 233); На полях, тваринницьких фермах, в майстернях колгоспу часто можна зустріти ходаків за досвідом з різних областей і країв нашої Вітчизни (Ком. Укр., 1, 1958, 11).

3. перев. мн. ходаки́, і́в, діал. Постоли. Війт намотав на ноги потрійні онучі, обувся в шкіряні ходаки (Фр., II, 1950, 33); Антін Глущук сидить на призьбі біля хати і старанно зашнуровує свої ходаки — збирається в дорогу (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 104.

Ходак, ка, м.

1) Ходокъ. Ходак добрий, до обід буде в Харькові. Харьк. у. Який з мене тепер ходак? Лебед. у.

2) Ходатай, повѣренный. Ананьев. у.

3) Мальчикъ, мальчуганъ. Вх. Лем. 478.

4) Обувь.: а) = Постіл. Гол. Од. 75. б) = Личак. Гол. Од. 32. Не лупне так ходак, як чобіт. Ном. № 1414. Жеби пес робив, то б і в ходаках ходив. Ном. № 7063.

5) Ходуля. Вх. Уг. 273. См. Ходлі. Ум. Ходачо́к. Kolb. І. 41. Фр. Пр. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 407.