ТІЛО

ТІ́ЛО, а, с.

1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Фр., III, 1950, 256); — Бачите, діти, — казала вчителька, — від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (Ів., Таємниця, 1959, 12); В надрах твердого тіла приховано ще багато таємниць (Ком. Укр., 2, 1969, 55); // мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло.

∆ Абсолю́тно чо́рне ті́ло див. абсолю́тно; Небе́сні тіла́ — планети, зірки, комети і т. ін. Наука про небесні світила розповідає нам, що є небесні тіла, зовсім не схожі на нашу земну кулю (Астр., 1956, 4); Серед багатьох небесних тіл особливу увагу вчених завжди привертало Сонце — далека і загадкова зірка (Наука.., 10, .1962, 6).

2. Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами. Він почутив [відчув], що його тіло труситься од голови до самих пальців на ногах (Н.-Лев., II, 1956, 301); Ліниве тіло лева простяглося, Мов спекою пригнічене в полудне (Л. Укр., І, 1951, 422); Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлуся] вимагало відпочинку, здорового, життєдайного сну (Донч., II, 1956, 65); [Кречет:] Греки любили людину, вони перші досконало вивчили форми людського тіла (Корн., І, 1955, 113); Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний з квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (Бджоли, 1955, 25); // тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світу. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала… (Коцюб., ІІ, 1955, 229); Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці — один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім’ям покоління переможців (Довж., І, 1958, 454); // Останки померлої людини; мрець. І на возах, на колесницях Із Колізея.. вивезли тіла; І повезли за Тібр (Шевч., II, 1963, 294); Як обмивали тіло, то знайшли в діда на шиї гаманець, а в гаманці дві сотні грошей (Мирний, IV, 1955, 258); Потім невдовзі батьки померли на однім році, а згодом і чоловіка не стало (за межу завівся з Гмирею та й… привезли вже з степу тіло саме). Лишилася сама з дитиною (Головко, II, 1957, 191); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його продати [віддати] чесно, Щоб могилу насипать високу (Рильський, III, 1961, 241).

◊ Віддава́ти (відда́ти) ті́ло землі́ див. віддава́ти; Грі́шне ті́ло — організм людини з усіма його фізіологічними проявами як протилежність її духовному, психічному світу. Всередині чоловіка все тоншає і тоншає та ниточка, що з’єднує душу з грішним тілом, і Кузьма вже чує на спині смертельний піт, а на очах вологу (Стельмах, II, 1962, 295); Душа́ з ті́лом розлуча́ється (розлучи́лася) див. розлуча́тися; Душа́ проща́ється з ті́лом; Проща́тися з ті́лом і душе́ю див. проща́тися; Душе́ю і ті́лом див. душа́; [3] ті́лом і душе́ю — цілком, повністю. Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею (Мирний, V, 1955, 360); Мура́шки (кома́шки, мура́хи) бі́гають (бі́гали, забі́гали, пішли́, полі́зли й т. ін.) по ті́лу див. мура́шки, кома́шки, мура́ха; Промочи́ти до ті́ла див. промо́чувати; Ті́льки душа́ в ті́лі див. ті́льки.

3. Тулуб людини або тварини. Прив’язано човен до темного коріння. Замокли сухарі і цукор одмокрів, І згорбились тіла завзятих мандрівців (Рильський, I, 1960, 230); У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м’язисте, значно молодше за його порізане глибокими зморшками обличчя (Гончар, III, 1959, 43); Її дужі, сильні ноги, що так легко носили її тіло по землі, тепер тремтіли і підгиналися (Тют., Вир, 1964, 511); Ворона.. скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (Стельмах, І, 1962, 525); // Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо). — Ще одного [дуба] звалили, — святкував Денис, заганяючи гостре вістря в тверде тіло деревини. Розсівшись по траві, хлопці заходилися обідати (Тют., Вир, 1964, 244); Плодові тіла вищих грибів переважно м’ясисті.

◊ Грі́шним ті́лом світи́ти — ходити в поганому, подертому одязі. — Чим же невдоволені козаки? — спитав Чепіга. — Голі ходимо, грішним тілом світимо, — надривався чийсь голос. — Навіть сорочки на переміну немає (Добр., Очак. розмір, 1965, 123); Поки були малі діти, менше було й того клопоту. Не голодні, не світять перед людьми грішним тілом — то й добре (Іщук, Вербівчани, 1901, 6); Засвіти́ти [го́лим] ті́лом див. засвíчувати¹; Прикри́ти [грі́шне] ті́ло див. прикрива́ти.

4. тільки одн. Шкірно-м’язовий покрив людини або тварини; м’язи, м’ясо. Пазуха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку прорішку біліло тіло (Мирний, III, 1954, 281); На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона (Коцюб., II, 1955, 334); При повному місяці тіпають малу Вустю й приказують: «місяцю Адаме,.. — дай тіла на ці кості, а як не даси, то прийми мощі!» (Ю. Янов., 11, 1958, 183); І бачило печальне віття, в холоднім світлі дальніх зір худеньке тіло крізь лахміття, упертий рот і карий зір… (Сос., ІІ, 1958, 81).

Повиступа́ли (повиступа́ють) си́роти на ті́лі див. повиступа́ти.

◊ Бу́ти в (при) ті́лі: а) бути не худим, достатньої повноти. — А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка, як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров’ї і в тілі (Є. Кравч., Квіти… 1959, 102); Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (Мур., Бук. повість, 1959, 9); б) бути вгодованим, ситим. В гарній артілі й худоба в тілі (Укр.. присл.., 1955, 362); Вбива́тися (вби́тися) в ті́ло див. вбива́тися¹; Набира́тися (набра́тися) ті́ла див. набира́тися; Спада́ти (спа́сти) з ті́ла (в, у, на ті́лі) див. спада́ти; Сху́днути на ті́лі див. сху́днути; Трима́ти (держа́ти) в чо́рному ті́лі кого — суворо поводитися з ким-небудь, примушувати багато працювати, погано годувати і одягати. Тримав [Юхим] її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (Речм., Весн. грози, 1961, 22).

5. чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь. Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі, що йшли крізь товщу бетонного масиву від берега до берега (Голов., Тополя.., 1965, 37); Котушки, що створюють обертове магнітне поле, розміщують у тілі статора (Нариси розв. прикл. електр., 1957, 154); // Про корпус судна, літака і т. ін. Важко повертав своє металеве тіло теплохід «Марафон» (Чаб., Балкан. весна, 1960, 417); // Ствол артилерійської гармати або кулемета. Кулеметники обмотали марлею станки й тіла своїх кулеметів (Перв., Атака.., 194б, 12).

6. перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин. Ви почуваєте, що ви — частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Мирний, IV, 1955, 308); [Кембль:] Громада — вільне й незалежне тіло (Л. Укр., IIІ, 1952, 21); Зв’язок фактів мовно-етнічних з долею політичних тіл-держав звичайно не є прямим (Пит. походж. укр. мови, 1956, 104); * У порівн. Так хай же все темне загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (Сос., II, 1958, 483).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 138.

Тіло, ла, с.

1) Тѣло. У поганому тілі погана душа. Ном. № 8509. Узяти тіло. Пополнѣть. Отяглись (худі коні), узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. Спасти з тіла. Похудѣть.

2) Трупъ. Коби тіло з хати взяли, я би оженився. Гол. II. 469.

3) Боже тіло. Раст. a) Eriophorum latifolium L. Вх. Пч. І. 10. б) Stipa pennata. Лв. 102.

4) Вовче тіло. Раст. Comarum palustre L. Ум. Тілко, тільце, тілечко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 265.

ті́ло (зменшено-пестливе — ті́льце́) — організм людини або тварини з його зовнішніми і внутрішніми проявами; у народі з огляду на тілесні спокуси тіло вважалося грішним; тому не можна ним світити проти сонця; «світити грішним тілом» крізь подерту сорочку вважалося за великий сором; тіло відмежовується від душі, яка в ньому тимчасово перебуває, а розлучається після його смерті.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 597.