ТОСТ

ТОСТ, у, ч. Коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь. Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (Фр., VI, 1951, 211); Звільнена від пут гімназичного режиму, молодь поводилася буйно.. Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен..,1959, 146).

Запропонува́ти тост див. запропонува́ти.

◊ Підійма́ти (підніма́ти, підійня́ти, підня́ти, підно́сити, піднести́ і т. ін.) тост — висловлюючи певне побажання, пропонувати у зв’язку з цим випити, а також пити після такого побажання. Коли піднімали тост за здоров’я молодих, він [Альфред] зводився, обтирав серветкою губи, уклонявся на всі боки і знову брався за їжу (Вільде, Повнол. діти, 1960, 323); Підношу з повним кухлем Я тост за береги Дніпра (Рильський, II,1960. 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 212.

тост [заздоро́вний] = заздра́виця — коротка застільна промова або пісня на честь кого-, чого-небудь з побажанням здоров’я, довголіття, благополуччя; звичайно супроводжується пропозицією випити чарку і побажальними словесними формулами залежно від нагоди, наприклад: «Щоб у вас було стільки діточок, як у небі зірочок!», «Щоб у вас було стільки дітей, як у мисці грошей!», «Щоб ви міряли гроші мискою, а дітей колискою!», «Щоб нам добре жилося-булося, щоб у нашім житі колосся вилося!», «Щоб пилось та їлось та й назавтра хотілось!», «Щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося!»; побажальні вислови часто бувають жартівливими: «Бодай на вас добра година та грошей торбина, а до того дітвори сотні півтори!», «Щоб пилось і їлось, а робота й на думку не йшла!», «Щоб підківки бряжчали, а вороги мовчали!», «Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили!», «Щоб через день та й неділя, а через хату та й весілля!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 601-602.