ТАЛУВАТИ

ТАЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал.

1. Топтати, витоптувати. Свині город талують (Сл. Гр.).

2. Недбало ставитися до чогось, не берегти речі. Талувать, нехтувать одежину (Номис, 1864, № 11133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 28.

Талувати, лую, єш, гл.

1) Топтать. Вх. Зн. 68. Свині город талують. Шейк.

2) = Нехтувати. Талувать, нехтувать одежину. Ном. № 11133. Я тобі казав: не талуй віри. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 245.