СІВАЛКА

СІВА́ЛКА, и, ж. Сільськогосподарська машина для висіву насіння сільськогосподарських культур, кормових трав, деревних рослин, а також для внесення добрив у грунт. Від хати подовшали тіні, Рілля розляглась, аж синіє… Добірного жита насіння Сівалка невтомная сіє (Рильський, Наша сила, 1952, 109); — Було в нас чотири кінних сівалки, і поклали кожній засівати на день чотири гектари (Кучер, Трудна любов, 1960, 106); У 90-х роках минулого століття на межиріччі [Орелі й Самари] з’явилися кінні розкидні, а в 900-х роках — рядкові сошникові сівалки (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 38); — Не бійся, Іване, не підведу,— і правує [Петрусь] трактора, як по шнуру веде три широкорядні сівалки (Цюпа, Три явори, 1958, 60); Сухі мінеральні добрива зручно розкидати туковою сівалкою (Колг. Укр., 4, 1957, 35); Для механізованого висіву жолудів застосовується гніздова сівалка (Механ. і електриф., 1953, 282).

Ходи́ти за сіва́лкою див. ходи́ти.

∆ Квадра́тно-гніздова́ сіва́лка див. квадра́тно-гніздови́й; Рядко́ва́ сіва́лка див. рядко́ви́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 211.

Сівалка, ки, ж. Сѣялка. Хотин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 125.