СТРУХНУТИ

СТРУ́ХНУТИ, не, док., розм. Те саме, що струхля́віти. * Образно. — Я знаю, що ваші дукати і струхнуть при вас! — спалахнула панночка (Л. Янов., I, 1959, 121).

СТРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що струсну́ти. Слідчий Руллер.. однією рукою струхнув нову сигарету об підставку розп’яття (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 329); Гостре лезо лягло в розсішок яблуні, струхнувши іній (Шиян, Переможці, 1950, 83); — Хай вас чорт візьме всіх! — струхнувши очіпком, грубо кинула Настя (Вас., І, 1959, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 795.

Струхнути, хну, неш, гл. = Струснути. Коли б струхнув хоть головою. Котл. Ен. II. 31.

Струхнути, хну, неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. І. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 220.