СТРУСНУТИ

СТРУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до стру́шувати. Днювальний пошукав на полиці й витяг товстенну біблію з напіввіддертою оправою, струснув з неї на порозі цілу хмару пилюки і подав Тарасу Григоровичу (Тулуб, В степу.., 1964, 31); Один з чоловіків.. підвівся з лави, підняв з долу свиту, струснув (Мирний, І, 1949, 257); Взяв [дід Маркіян] граблі, сінце з-під яблунь вигрібає; покуштує малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево; струсне грушу (Вас., II, 1959, 183); Сніжний покров свій струснули спросоння дерева (Перв., З глибини, 1956, 261); Вже на березі Замфір підняв цигана догори, аж той забовтав ногами в повітрі, струснув ним і кинув на дорогу (Коцюб., І, 1955, 212); Підійшла [Педоря] до столу, вийняла з-під поли пляху [пляшку] горілки і, струснувши нею над світлом, скрикнула: — Самий смак! (Мирний, III, 1954, 214); Щоб ртуть знову ввійшла в резервуар, треба термометр добре струснути (Фізика, II, 1957, 11); Антін нетерпляче струснув плечима і тим рухом наче щось скинув із себе (Коцюб., II, 1955, 291); Ніна гордо струснула пишним волоссям (Собко, Стадіон, 1954, 256); Злість, переляк разом струснули немолоді кості вельможного пана, положили його на ліжко (Мирний, І, 1949, 369); Раптом страшний вибух струснув будинок, де ми сиділи (Сміл., Сашко, 1957, 191); Два постріли ляснули гучно, струснувши глухе тайгове повітря (Донч., II, 1956, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 795.

Струснути, сну, неш, гл.

1) Встряхнуть. Струсне за гриву, то так і впаде. ЗОЮР. І. 125.

2) Стряхнуть. От чоловік струснув груші, жінка позбірала. Рудч. Ск. І. 186.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 220.