СТОРОНА

СТОРОНА́, и́, ж.

1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. — У-у! — заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Мирний, І, 1954, 302); Андрій з повагою вийшов на ганок і, вклонившись людям на всі сторони, рівним, спокійним голосом промовив: — Чи пізнаєте мене, люди добрі? (Коцюб., І, 1955, 450); Десь далеко, в сторону Охтирки, чувся приглушений гуркіт (Тют., Вир, 1964, 338); Хлопчина, зирнувши по сторонах, розпочав швидко: — Коло Химчиної хати, коли бій ішов, ящик гранат наші залишили (Шер., В партиз. загонах, 1947, 21).

Сто́рони сві́ту — північ, південь, схід, захід. Він благально мовчав у болісному й глибокому самоспогляданні, оглядаючись на всі чотири сторони світу (Довж., І, 1958, 498).

◊ На всі чоти́ри сто́рони — те саме, що На всі чоти́ри бо́ки (див. бік). Сніданок закінчено, зараз Васько помиє посуд і може майнути на всі чотири сторони (Зар., На.. світі, 1967, 317); Нас, першокурсників, відпустили на всі чотири сторони (Чаб., За півгодини.., 1963, 8).

2. перен. Те саме, що бік 7. Тепер, при стабілізації карбованця і значному збільшенні капіталів кредитних установ,.. ставки кредиту повинні бути переглянуті в сторону зниження (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 232).

3. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; край. Віддала мене мати В чужу сторону (Укр.. лір. пісні, 1958, 110); Там, недалечко од нас, — може, коли Слободянські сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдяній горі (Вовчок, І, 1955, 180); Мої дитинячі будні У придесенській пройшли стороні (Дор., Літа.., 1957, 25); В напівпустельних казахстанських степах Дмитро сумував за далекою рідною лісовою стороною і мріяв затаєно хоч колись, дорослим, повернутися до краю свого дитинства (Хор., Незакінч. політ, 1960, 5); // Те саме, що краї́на 1, 2. В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні!.. Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю. Далеко десь.. Пан на всю губу жив (Гл., Вибр., 1957, 91); Було то не в нашім краю, а далеко, далеко, в горячих [гарячих] сторонах (Фр., IV, 1950, 100); Знаєш добре, знаєш, мій народе,.. що Вітчизна в нас одна — Наш Союз, радянська сторона! (Рильський, III, 1961, 74).

Рі́дна сторона́ — те саме, що Рі́дний край (див. край¹). Нехай мої співи літають По рідній, коханій моїй стороні (Л. Укр., І, 1951, 51); Барвиста райдуга п’є воду, і шумують ріки в рідній стороні (Сос., II, 1958, 237).

4. у знач. присл. стороно́ю. Кружним шляхом; в обхід. Треба було обходити стороною деякі маєтки й городи (Мас., Роман.., 1970, 342); Насилу вибрались [партизани] стороною і пішли найглухішими болотами в потрібному напрямку (Ю. Янов., І, 1954, 55); // Обминаючи яке-небудь місце. Стороною дощик іде… (Стельмах, І, 1962, 104); Гроза вночі пройшла десь стороною (Собко, Біле полум’я, 1952, 60); Денис.. млявим спросоння поглядом дивився за ними [воронами], потім устав із воза і вистрілив у зграю, що пролітала дещо стороною (Тют., Вир, 1964, 139); // Осторонь, віддалік. Пішов собі, сердека, стороною від людей (Кв.-Осн., II, 1956, 31); // перен. Не безпосередньо, через когось. — Чим до пана йти, то спершу до Йосипенка.. Пошлімо кого стороною запитать.. — Ходімо прямо до пана (Мирний, IV, 1955, 184); Стороною Тиша чув, що Лизогуб мав на Полтавщині великі маєтності і що селяни спалили увесь панський двір у перші ж дні революції (Панч, На калин. мості, 1965, 100); Кароль Ганський, дізнавшись стороною про залицяння Мнішека до молодої корчмарки та всю історію з її викраденням, поспішив натякнути про це Евеліні (Рибак, Помилка.., 1956, 180).

◊ Обхо́дити (обійти́) стороно́ю див. обхо́дити.

5. Простір, місцевість, місце, розташовані справа або зліва від середини. Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Мирний, І, 1954, 236); Як од нестерпного болю, Марина навіть очі закрила й повела з сторони в сторону головою (Головко, І, 1957, 472); // Простір, місцевість, місце, розташовані на одному з берегів річки, озера і т. ін. На обох сторонах Дніпра була страшенна гущина, нетрі (Стор., І, 1957, 227); // Одна з частин цілого, умовно поділеного навпіл. — Ліва сторона в обхід! Підтягнути батальйон! (Довж., І, 1958, 152); Сторона обличчя; // Місце, місцевість, розташовані на відстані від кого-, чого-небудь. Пріська, побачивши купку жінок, що стояли в стороні, повернула до них (Мирний, III, 1954, 48); Заходила в Дем’янівку. Хоч і в стороні, та дуже жадалось мені побачити своїх перших господарів (Вовчок, І, 1955, 13); У стороні живе [старша дочка], тільки й побачиш, як прийде у церкву або до зборні (Гончар, II, 1959, 198); // Уживається в складі назв частин міста, розміщеного на березі річки, бухти і т. ін. Виборзька сторона.

6. чого і з означ. Складова частина, елемент чого-небудь. Володимир Ілліч дав геніальну формулу комунізму, в якій тісно пов’язані дві сторони побудови нового суспільства: політична (Радянська влада) і економічна (електрифікація країни) (Рад. Укр., 26.VIII 1961, 3); Багато сторін його [М. Л. Кропивницького] різноманітної діяльності ще чекають на своїх дослідників (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 14); // Якість, особливість, що характеризують кого-, що-небудь у певному відношенні. Шевченко цікавився не тільки художньою стороною історичних пам’ятників, старовинних будівель, але й їх історією (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 435).

Си́льна сторона́ див. си́льний; Слабка́ сторона́ див. слабки́й.

7. Особа, група осіб, організація і т. ін., що протиставляється у певному відношенні іншій особі, групі осіб, організації тощо. З правого боку суне з своєю стороною Брюховецький, а з лівого Сомкове військо виступає (П. Куліш, Вибр., 1969, 163); В залі відразу притихли. Відчулося, що виступу Завадки чекає одна й друга сторона (Вільде, Сестри… 1958, 473); [Балтієць:] Ми примушені прийняти ультиматум, продиктований нам більш сильною в даний час стороною (Корн., І, 1955, 59); — Я возний, і судить належить не мені; Я лиш виконую, що треба стороні, Котора [котра] кликала мене до виконання (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 255); Враховуючи наявність спільних проблем у Радянському Союзі і Данії,.. сторони погодилися, що вони продовжуватимуть підтримувати між собою контакти (Рад. Укр., 17.XII 1971, 2).

Бу́ти на стороні́ кого, чиїй; Трима́ти (держа́ти) сто́рону кого, чию — те саме, що Бу́ти на бо́ці (див. бік). Згибла слава Марусякова. Всі були на стороні Юрчика і забули про свого отамана (Хотк., II, 1966, 211); При цій суперечці всі тримали в душі сторону Вишневички проти Тріщина (Март., Тв., 1954, 402); Держа́тися сторони́ див. держа́тися; Става́ти (ста́ти, перехо́дити, перейти́ і т. ін.) на сто́рону кого, чию — ставати прибічником кого-небудь; поділити чиїсь думки, обстоювати інтереси, підтримувати когось. Здавалося їй, що її прихильники відцурались від неї й переходять на сторону її мужа (Март., Тв., 1954, 296).

8. Одна з поверхонь якого-небудь предмета, бік чогось. Одну або.. дві підвітряні сторони альтанки роблять глухими (Жилий буд. колгоспника, 1956, 16); Кротовини й мурашники розрівнюють лопатами або тильною стороною борони (Колг. енц., II, 1956, 340); * Образно. Життя, як земля до сонця, поверталось до нього своєю найкращою стороною… (Гончар, III, 1959, 232).

◊ Дві сторони́ [одніє́ї] меда́лі — дві складові частини розглядуваного явища. В економічних вимірниках виробництва кількість і якість — дві сторони однієї медалі (Рад. Укр., 20.I 1965, 1); За́дня (зворо́тна, дру́га i т. ін.) сторона́ меда́лі — те саме, що Зворо́тний (і́нший) бік меда́лі (див. меда́ль). Блискучість ідеї, а то навіть форми, могла захоплювати до ентузіазму й фанатизму, і багато треба було сторонніх критичних впливів, щоб хоч сяк-так показати й задню сторону медалі (Хотк., І, 1966, 144); Тіньова́ сторона́ див. тіньови́й.

9. мат. Відрізок прямої, що обмежує геометричну фігуру. Сторона трикутника.

10. перен. Погляд, точка зору, розуміння. Бовдюг дивився на заслону дощу чисто з господарської сторони і теж радів, що після цієї зливи добре підуть рости посіви (Тют., Вир, 1964, 84).

11. рідко. Те саме, що сторі́нка 1. Мабуть, книжка була не дуже займаюча [цікава], бо, не дочитавши навіть і одної сторони, Целя відложила її набік (Фр., II, 1950, 290); Пишу.. не більше 3-4-х сторін у день (Коцюб., III, 1956, 234).

◊ Бу́ти (ста́ти i т. ін.) ким з (зі) сторони́ — бути, стати і т. ін. стороннім. [Іван:] Я не можу тут бути інженером зі сторони, якому досить здати свій проект. Мені хочеться поринути в це будівництво цілком (Лев., Драми.., 1967, 294); 3 (зі) сторони́ — від сторонніх людей, з іншого середовища і т. ін. Тоді в мене було щастя… тепер вже ні об чім мені просити дома, нічого сподіватись з сторони… (Вовчок, І, 1955, 224); Моє́ (твоє́, його́ і т. д.) ді́ло сторона́; Нам (мені́, йому́ і т. д.) це (се i т. д.) ді́ло сторона́; Я (ти, ми і т. д.) сторона́ — хто-небудь непричетний до якоїсь справи, не бажав втручатися в неї, цікавитись нею. — А ти тут при чім? — Як при чім? — енергійно підхопився з ослона Яцуба. — Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (Гончар, Тронка, 1963, 172); Завтра взагалі про сіль і не подумаю, соліть кожен сам собі, моє діло сторона (Собко, Справа.., 1959, 178); В уставі нашому закону Нема такого… А — нема, То зась нам бити і поклони, Бо нам се діло сторона! (Мирний, V, 1955, 290); — Іде [Оленка] в наше село,.. а нам про те ні слова, наче ми сторона, наче наш завод чужий (Кучер, Трудна любов, 1960, 188); На стороні́: а) (у сполуч. із сл. жити) окремо від рідних. — Тепер ви житимете на стороні, треба бути простішими, — зауважила повчально мати (Гур., Друзі.., 1959, 44); б) серед чужих людей, в іншому колективі, не в своєму середовищі і т. ін. Господар [Павло] був добрий такий,.. що й на стороні його всяке знало (Вовчок, 1, 1955, 3); Мати на стороні не нахвалиться своїм сином (Мирний, IV, 1955, 117); — А може, зі мною в супрягу? Споловини, га? Чи, таки й справді собі десь уже на стороні сівача запримітила? (Гончар, II, 1959, 219); У результаті запровадження щомісячної грошової оплати праці колгоспників докорінно змінилося їх ставлення до колгоспного виробництва. Тепер вони вже не шукають заробітків на стороні (Колг. Укр., 4, 1959, 8); в) (у сполуч. із сл. дістати, взяти і т.. ін.) незаконно; На сто́рону: а) (у сполуч. із сл. піти, віддати і т. ін.) в чужий дім. Вибирай сама, хто тобі по серцю, і скажи мені: чи прийдеться тебе на сторону віддати, чи у прийми кого узяти (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 314); б) стороннім людям. — Тепер ми вже все маємо, що нам треба, ще й на сторону лишок продаємо (Мирний, IV, 1955, 330); в) (у сполуч. із сл. збути, віддати і т. ін.) незаконно.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 735.

Сторона, ни, ж.

1) Страна, земля. Помолись за мене Богу, мій ти сину, на тій преславній Україні, на тій веселій стороні. Шевч. Своя сторона. Родина. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи «тпру»! Рудч. Ск. І. 72. Чужа сторона. Чужбина. Полетів орел до чужих сторін. Мет. 108. Да вже ж мені да докучила да чужая да сторононька. Лукаш.

2) Сторона, бокъ. Єсть десь річка Жовтенька. То по одну сторону заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. І. 100. І з якої тебе, брате, сторононьки ждати: чи од чистого поля, чи од Чорного моря. Макс. Стороною. Въ сторонѣ, на сторонѣ. Стороною дощик іде. Ном. № 13961. Стороною люде сплять, вони за нас говорять. Чуб. у. 270. всіма сторонами. Со всѣхъ сторонъ. Славне було Запорожжя всіма сторонами. Лукаш. Осторонь. Въ сторонѣ. Зміев. у.

3) Партія. До зострінуться в шинку чи на дорозі то й затнуться: «чия сторона?» «А ти чия?» «Васютина». «Геть же к нечистому, переяславський крамарю». К. ЧР. 25. Ум. Сторінка, сторінонька, сторіночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 211.