СТАВЕЦЬ

СТА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.

1. Ставник (див. ставни́к²). — Мисліть, други, — узявши в руки свічний ставець, щоб відсунути його далі, продовжував Данило (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 158).

2. Дерев’яна тарілка. Кожному старцю по ставцю (Укр.. присл.., 1963, 75).

3. Циліндрична форма для випікання пасок.

4. Конусоподібна купа дров, наготована для випалювання вугілля.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 629.

Ставець, вця, м.

1) Деревянная тарелка. Кожному старцю по ставцю. Ном. № 11983.

2) Цилиндрическій сосудъ съ дномъ для печенія пасхальныхъ хлѣбовъ. Вас. 182.

3) Конусообразная куча дровъ, приготовленная для выжиганія угля. Вас. 145.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 194.

ста́вець —

1) старовинна дерев’яна тарілка; також порція їжі, подана в такій тарілці. Кожному старцю по ставцю (приказка);

2) див. ставни́к.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 577.