СПОДОБА

СПОДО́БА: Бу́ти не до сподо́би кому — те саме, що Бу́ти не до вподо́би (див. уподо́ба). — Чи ж тобі не до сподоби? — питаю — Хороший,— промовила [Маруся] стиха (Вовчок, І, 1955, 190); Бу́ти (припада́ти, припа́сти і т. ін.) до сподо́би кому— те саме, що Бу́ти (припада́ти, припа́сти і т. ін.) до вподо́би (див. уподо́ба). Не знаю, чи будуть Вам до сподоби, але я дуже дякував би Вам, коли б Ви.. справили, що можна, та написали мені свою думку щодо моїх праць (Коцюб., III, 1956, 117); По обличчі Софії видко, що їй надто до сподоби те убрання (Л. Укр., III, 1952, 499); [Прочанин:] Нащо там було його [пророка] шукати? Затямив би собі його слова, коли вже так припали до сподоби, та й жив би праведно в своїм маєтку (Л. Укр., III, 1952, 135); Прихо́дити (прийти́) до сподо́би див. прихо́дити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 557.

Сподоба, би, ж. = Уподоба. Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої. Чуб. V. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 182.