СКАРБІВНИЦЯ

СКАРБІВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що скарбівни́ця 2. — А якби я був царем — Знав би, що робити: Я би тілько захопив Царську скарбівницю Та ще б таке того дня Драпнув за границю! (Рудан., Тв., 1959, 201).

2. Місце, де закопано скарб. Карта скарбів при початку огляду музею показує нам місця колишніх скарбівниць (Наука.., 6, 1969, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 253.

Скарбівниця, ці, ж. Казнохранилище, сокровищница. К. МБ. III. 256.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 132.

скарбівни́ця = скарбі́вня див. скарбни́ця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 546.