СКАРБНИЦЯ

СКАРБНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном. Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року.. коштувала державній скарбниці близько десяти мільйонів карбованців (Добр., Очак. розмир, 1965, 72); Гроші на це [допомогу біднякам] він [Г. Котовський] експропріював у поміщиків та в царській скарбниці (Смолич, V, 1959, 29).

2. Кошти, гроші. Головний отаман напризволяще залишає рештки своєї армії і з кількома міністрами та скарбницею поспішає до Проскурова (Стельмах, II, 1962, 49).

3. іст. Адміністративна установа Запорізької Січі, яка відала коштами; // Місце на Запорізькій Січі, де будували човни, виготовляли зброю і т. ін. Стала лагодити похід: кошовий загадав на козацькі хутори везти до Січі припас — порох, свинець і сухарів, а тим часом у скарбниці будували човни (Панч, Гомон. Україна, 1954, 18); Чайку будували у військовій скарбниці на Січі 60 чоловік за 15 днів (Знання.., 3, 1970, 29).

4. Місце, приміщення, де зберігаються скарби. По стінах і по полицях у світлиці не видно було більш ні дорогої зброї, ні срібних кубків; бо в тую неспокійну старосвітщину, одлучаючись, не кидай було.. дома нічого, а ховай по тайниках, по підземних скарбницях (П. Куліш, Вибр., 1969, 67); Усі скарби з своїх скарбниць оддав би [Саіб] за волю (Н.-Лев., IV, 1956, 34); [Кушнірук:] Максиме, на тобі ось ключі од скарбниці, там візьмеш посуд в отій меншій скрині… (Вас., III, 1960, 408); // Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін. — Чи знаєте, чому не можемо викрасти скарбницю од сусіднього царя? Бо на його палаці сидить когут і піє, коли наближається якась небезпека (Три золоті сл., 1968, 131); — Ну, і втік ваш пан? — допитується хтось із кутка. — А що йому лишилось робити: вночі — за скарбницю та й чкурнув (Стельмах, І, 1962, 608); * Образно. На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар. Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар! (Крим., Вибр., 1965, 284).

5. Місце зосередження яких-небудь природних цінностей. Його тягло до землі, невичерпанної [невичерпної] скарбниці багатства (Фр., VIII, 1952, 387); — Тайга! — повторив він урочисто. — Скарбниця з вугіллям, залізом, торфом, золотом… (Донч., II, 1956, 13).

6. чого, яка. Сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки (Мирний, V, 1955, 314); Культурна скарбниця кожної нації все більше збагачується творіннями, що набувають інтернаціонального характеру (Програма КПРС, 1961, 100); Нетлінним ввійшло «Слово о полку Ігоревім» в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув’ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (Рильський, X, 1962, 12); Скарбниця світової літератури; Скарбниця марксизму-ленінізму.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 253.

Скарбниця, ці, ж. Денежный сундукъ, касса, казнохранилище. К. ЦН. 237. К. ЧР. 427. До мене пишуть про царську корону, що ніби в князя Василя в скарбниці лежить-блищить на золотій полиці і сяєвом підземний склеп сповняє. К. ЦН. 249.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 132.

скарбни́ця = скарбівни́ця = скарбі́вня — адміністративна установа Запорозької Січі, що відала коштами; також місце на Запорозькій Січі, де будували човни, байдаки, чайки, виготовляли зброю тощо; див. ще Військо́ва скарбни́ця. Чайку будували у військовій скарбниці на Січі 60 чоловік за 15 днів (із журналу).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 546.