СИРОВИЦЯ

СИРОВИ́ЦЯ, і, ж., діал.

1. Сириця. Ой бив ти ж мене сировицею (Сл. Гр.).

2. Сироватка (у 1 знач.). [Анна:] Бідна худібка! Я їм трохи сировиці до води долила, випили по дві коновці [коновки] (Фр., IX, 1952, 99).

3. Грунтова вода, з якої виварюють сіль.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 201.

Сировиця, ці, ж.

1) = Сириця. Ой бив ти ж мене сировицею. Грин. III. 335.

2) Красильное сѣрое вещество въ холстѣ. Сумск. у. Вода витягає сировицю з полотна.

3) Соленая вода (въ землѣ), изъ которой вывариваютъ соль. Шух. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 123.