САЛО

СА́ЛО, а, с.

1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. — Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (Коцюб., II, 1955, 359); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (Тесл., З книги життя, 1949, 158).

2. Відокремлений від м’яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживається сирим, смаженим чи вареним. У Дем’яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана,— Гаразд, як кажуть, піч варила і пекла (Гл., Вибр., 1951, 155); Козаки чи кашу варили, чи круг огнища з салом на спичках сиділи (П. Куліш, Вибр., 1969, 158); Микола порізав шматки сала на четвертини (Н.-Лев., II, 1956, 191); У їх у сінях висіло велике сало — пудів зо два (Гр., II, 1963, 198); Через ляду подавала [невістка] в яму бандитам смажену з салом яєчню (Гончар, II, 1959, 231); * У порівн. Невже й побачивши сльози щасливої матері, що завжди під кінець розкривала свої обійми й з чисто материнською саможертвою говорила: «Забудь мене, мій сину… Забудь і йди туди, де ти потрібний!"; невже й після того всього серце скептика не тріснуло б від жалю й не розтопилося б, як м’яке сало? (Хотк., І, 1966, 125); — Бач, туман який! — замість відповіді махнув перед себе батіжком Кізка. — Туман, як сало! (Крот., Сини.., 1948, 41); // перен., жарт. Про свиней. Ходить сало по хліві — Кабанів так сот із дві (Шпак, Вибр., 1952, 68).

Молоде́ са́ло — свіже, ще не дуже просолене сало. — Хочете — салом почастую! Ви яке сало полюбляєте — молоде чи старе? — Молоде! (Вишня, І, 1956, 432); Середо́ве́ са́ло див. середо́ви́й; Старе́ са́ло — дуже просолене сало, що зберігається тривалий час. Каша була з тухлого пшона, а старе сало тхнуло лоєм (Н.-Лев., II, 1956, 208); Денис, облизуючи пальці, з осатанінням гриз старе пожовкле сало (Тют., Вир, 1964, 244).

◊ Вовту́зитися (вози́тися), як (мов, немо́в і т. ін.) кіт з (із) са́лом з ким-, чим — занадто довго займатися ким-, чим-небудь, приділяти комусь, чомусь занадто багато уваги й часу. Витяг чоловік якогось давнєвічного [давньовічного] Алексієва, що про нього і бог, і люди вже забули, та й возиться з ним, як кіт з салом (Л. Укр., V, 1956, 70); Годува́ти, як (мов, немо́в і т. ін.) на са́ло кого — щедро, сито харчувати когось. Дивлюсь, як сказилася моя баба.. Годує їх [монахів], мов на сало, а ті тому й раді (Хотк., І, 1966, 91); Диви́тися (погляда́ти, позира́ти і т. ін.), як (мов, немо́в і т. ін.) кіт на са́ло — дивитися ласо або заздрісно на кого-, що-небудь. Коли хто в простенькій одежі, то він [писар] на тих і не дивиться, а все поглядає, як кіт на сало, тільки на жупанних (Кв.-Осн., II, 1956, 261); Дурне́ са́ло [без хлі́ба]: а) сало без хліба не їдять. Першим хлібом були і будуть жито й пшениця. Багато інших продуктів харчування без хліба не вживають — недарма ж кажуть: «Дурне сало без хліба» (Вітч., 2, 1966, 162); б) одна їжа без іншої не корисна. Кажуть — силос. Але ж — дурне сало без хліба. Не можна напихати корову одним силосом, який обумовлює, до речі, підвищену кислотність (Рад. Укр., 1.I 1965, 1); в) (лайл.) недоумкувата, не здатна ні до чого людина; телепень. — Дурне ти сало без хліба,— говорить жінка в свитині,— погань отака (Стельмах, І, 1962, 261); Злови́ти, як (мов, немо́в і т. ін.) кота́ над са́лом — те саме, що На мі́сці зло́чину спійма́ти (заста́ти і т. ін.) (див. мі́сце); Зна́є кіт, чиє́ са́ло з’їв див. кіт; Зна́є кі́шка, чиє́ са́ло з’ї́ла див. кі́шка; Ла́сий, як (мов, немо́в і т. ін.) ци́ган на са́ло (до са́ла); Ла́сий, як (мов, немо́в і т. ін.) кіт (кі́шка) до са́ла — хтось дуже охочий до чогось, любить когось, щось. — Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?.. — Е-е, дядечку, вона [пані], мабуть, чи не ковшем їх міряє! — Дарма,— кажу,— що ковшем міряє: вони, сії пани, на гроші такі ласі, як циган на сало..! (Вовчок, І, 1955, 71); Ма́зати (нама́зувати, нама́зати, масти́ти, нама́щувати, намасти́ти і т. ін.) п’я́ти (п’я́тки) са́лом — готуватися до втечі; втікати. [Козачук (бере гармонію, співає на мотив «Яблучка»):] Закувала зозуленька Три-чотири рази. То ж дивіться — вже Петлюра Салом п’ятки маже (Мокр., П’єси, 1959, 32); — А чого нам боятися окупантів? Ми дома, нехай вони бояться, бо не сьогодні-завтра, а доведеться п’яти салом намазувати (Панч, І, 1956, 410); — Що ж нам робити? — безпорадно зітхнув Чіпаріу. — Може, справді послати все до чорта й просто намастити п’яти салом, поки не заскочив нас шановний професор? (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 80); На комари́ному са́лі що, жарт.— пісний, немащений (про страву). — Яка тепер соломаха? Ти її в пельку, а вона назад. На комариному салі (Добр., Очак. розмир, 1965, 229); На́шим (його́, її́ і т. ін.) са́лом та по на́шій (йо́го, її́ і т. ін.) шку́рі — уживається, коли бажають підкреслити, що чиясь благодійність корислива. Виговорилась [пані], устала: — Коли хочеш одкупитись — одкупляйся скоріше за триста.. Яків мій зрадів та, як дурень з печі, в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Вовчок, І, 1955, 76); — З ляхами-панами ми билися, рубалися.. Навіщо? На те хіба, щоб нас нашою ж старшиною побито..?! Це на те й вийшло: нашим салом та по нашій шкурі! (Мирний, І, 1949, 183); Ні сі́ло, ні впа́ло — дай, ма́мо, са́ла — несподівано; без явного приводу; недоречно; Оброста́ти (обрости́) са́лом див. оброста́ти; Убива́тися (уби́тися) в са́ло — ставати гладким; жиріти. Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (Рудан., Вибр., 1937, 167); Уп’я́стися, як кіт у са́ло у кого-, що — дуже пильно, невідривно дивитися куди-небудь. Шестірний уп’явся, як кіт у сало, у свою книжку (Мирний, І, 1954, 335); Як са́лом по губа́х кому — комусь досадно, неприємно, щось дратує кого-небудь. — Тур заявив, що годі. Каже: «Іду до червоних». Я, каже,.. тепер знаю, що тільки з червоним прапором нас прийме народ. А гайдамакам як салом по губах. Мало не побили командарма (Панч, На калин. мості, 1965, 110).

3. Відокремлений від м’яса жир інших тварин та птахів. Рятування отари дорого обійшлося старому Шакірові. Важке запалення легенів звалило його на третій день. Жінка його, Кумиш, напувала хворого гарячим чаєм з молоком, розтирала баранячим салом (Тулуб, В степу.., 1964, 8); Так і здох у смороді від жаху на тому болітці вовчисько. Тодір оббілував його, вовчим ще теплим салом помастив чоботи (Стельмах, І, 1962, 208); Ноги [Дмитра] починають розбухати.. — Нічого, нічого! — кидається мати в хижу, приносить несолоне гусяче сало і ним до колін змащує роздуті колоди ніг (Стельмах, II, 1962, 386).

4. Розтоплений тваринний жир (перев. свинячий). В печі на жару шкварчала ринка з вишкварками.. Ринка, вся промочена салом, зайнялась (Н.-Лев., II, 1956, 304); Всі дуже хвалили перепічки, смажені на салі, а найбільше — пиріжки (Донч., Секрет, 1947, 112); * Образно. Баби.. такі співаночки ховзкі вигукували, що сало капало. І реготали при тім (Хотк., II, 1966, 100).

◊ Залива́ти (зали́ти, залля́ти) за шку́ру са́ла див. залива́ти; Налива́ти (нали́ти, налля́ти) са́ла за шку́ру див. налива́ти.

5. Жирова речовина, яку виділяють сальні залози. В шкірі є сальні залози, що виділяють сало для змащування шкіри і волосся (Шк. гігієна, 1954, 87).

6. техн. Мінеральне або рослинне мастило. У цей момент, коли народжувався корабель, стало тихо й урочисто.. Салом натертий кіль слизнув по кругляках, і роздалася під його тиском вода на боки (Ю. Янов., II, 1958, 78); На спускових доріжках невдовзі уже змащуватимуть полоззя [судна] салом, не тим салом, що ним любили закушувати чумаки, а спеціальним технічним (Гончар, Тронка, 1963, 341).

7. Тонкий шар криги або невеликі крижинки на поверхні води перед льодоставом; шуга, шерешень.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 18.

Сало, ла, с.

1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. МПр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ.

2) Дурне сало. Тупица, дуракъ.

3) Сало де́рти. Родъ игры у мальчиковъ: повиснуть, зацѣпившись за перекладину ногами, внизъ головой.

4) Залити сала за шкуру. Досадить, допечь кому. Не одному гарячого сала за шкуру зальємо. Стор. МПр. 45.

5) Дідове са́ло. Раст. Salvia verticillata. Шух. І. 22. Ум. Сальце. Плямка собі сальце. Ном. № 1137. По чарці випємо, сальця ззімо шматок. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 97.

са́ло —

1) (зменшено-пестли­ве — сальце́) відокремлений від м’яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживає­ться сирим, смаженим чи варе­ним; важливий продукт харчуван­ня у раціоні українців (кажуть: «Живу добре: сапо їм, на салі сплю, салом укриваюсь», «Якби мені паном бути, то я б сало з са­лом їв»); ознака достатку: «Як ку­сок сала, то і гриб приправа», «Як­що вже їсти сало, то так, щоб по бороді текло», «Пропало, пропало, коти з’їли сало»; використовується для внутрішнього римування вислову: «Ні сіло ні впало, дай, ма­мо, сало (дай бабі сало)», «Ні сіло ні впало, але сало дістало», «Да­вайте, що попало, як не хліб, то сало». У Дем’яна страва добрая бу­ла: І маслечко, і сало, і сметана (Л. Глібов); Кума моя в шинок саль­це носила (Л. Боровиковський); Залив сала поза шкуру (прислів’я —добре досадив); Дурне сало без хліба (приказка — одне без другого втрачає будь-який сенс); Плямка собі сальце (М. Номис); фразеоло­гізм: дурне́ са́ло — недоумкувата людина, телепень, дурень; зали́ти са́ла за шку́ру — завдати кому-небудь великих прикрощів (від гаря­чого сала, яке колись уживали як знаряддя тортур);

2) са́ло де́рти — народна дитяча гра для хлопчиків, коли повисають, зачепившись за перекладину ногами, вниз голо­вою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 521-522.