МІСЦЕ

МІ́СЦЕ, я, с.

1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. От і вибрав [Пархім] собі місце на горбику (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Гарне, вигідне було місце, де вони поставили свої курені (Гончар, І, 1959, 40); // чого, яке. Простір, пункт, де що-небудь розміщене, відбувається тощо. Сидіти в корчмі, місці радості, з незагоєною раною в серці не хотілося (Хотк., II, 1966, 193); Червона піхота і навіть кавалеристи, перетворившись у вантажників, пиряли на собі шпали та важезні мішки з піском, ..оснащаючи ними найбільш вразливі місця (Гончар, II, 1959, 107); Маршрути походів по місцях слави охопили всю Запорізьку область (Рад. Укр., 12.V 1967, 4); // Певний пункт, площина, признач. для кого-, чого-небудь. Пора рушати. Керманичі вже на місцях (Хотк., II, 1966, 406); Свого робочого місця ніхто не покинув (Собко, Біле полум’я, 1952, 237); Тимофій навпомацки знаходить на своїх місцях сокиру, дерев’яний аршин, долото (Стельмах, II, 1962, 34); // Певна площина, спеціально влаштована для того, щоб на ній розміститися. — Он на весіллі тісно як буває, А прийде старшина, — і місце є… (Гл., Вибр., 1951, 156); Входить батько Еней, за ним товариство троянське, І на простелених тканях пурпурних місця обіймають [займають] (Зеров, Вибр., 1966, 241).

∆ Дитя́че мі́сце — те саме, що плаце́нта. На третьому місяці розвитку [зародка] на внутрішній поверхні стінки матки утворюється дитяче місце (Анат. і фізіол. люд., 1957, 185).

◊ Все стає́ (става́ло) на своє́ мі́сце (на свої́ місця́) — все набирає (набирало) попереднього вигляду, відновлюється (відновлювалося). — Знаєш, друже… Ермітаж відбудували. Саша добре знав, що це не так. Проте він майже несвідомо, палкою своєю уявою вже відроджував поруйноване.. В нього все там ставало на своє місце (Гончар, III, 1959, 240); До мі́сця — до потрібного пункту (добратися, доїхати і т. ін.); Душа́ не на мі́сці див. душа́; З мі́сця взя́ти (бра́ти і т. ін.) — без розгону переходити на швидкий хід. Паровоз узяв з місця, і вагони котилися все швидше й швидше (Загреб., Європа 45, 1959, 91);З мі́сця в кар’є́р див. кар’є́р; Мі́сце під со́нцем див. со́нце; Мо́кре мі́сце [не] зали́шиться (зоста́неться) див. мо́крий; Нагріва́ти (нагрі́ти) собі́ мі́сце див. нагріва́ти; На мі́сці чиєму — будучи в чиєму-небудь становищі. — А я б на твоєму місці уже б мовчала, — обізвалась Надя (Л. Укр., III, 1952, 497); Таки він, Матвій, міг сьогодні когось із братів, мов соняшника, зрешетити. Пігловський на його місці за милу душу пригостив би свинцевою начинкою, а Матвій чогось пожалів (Стельмах, І, 1962, 95); На мі́сці (вирі́шувати, роби́ти і т. ін.) — там, де відбувається що-небудь, де джерело сировини; без передавання куди-небудь, перевезення і т. ін. Дарка збирала малину панам.. ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою на місці (Л. Укр., III, 1952, 660); На мі́сці зло́чину спійма́ти (злови́ти, заста́ти і т. ін.) — викрити кого-небудь під час здійснення чогось лихого; Не до мі́сця — не до діла, не до речі, не до ладу. — З твоїх листів я бачу, що ти тепло до мене ставишся. Мені здається, хоч слово — тепло — тут не до місця (Ю. Янов., II, 1958, 74); Не знахо́дити (не знайти́) [собі́] мі́сця див. знахо́дити; Не лиша́ти (не лиши́ти) живо́го мі́сця див. лиша́ти; Нема́є (не було́, не бу́де) мі́сця чому — немає чого-небудь (про абстрактні поняття). Короткозорому оптимізмові немає місця (Коцюб., III, 1956, 285); Не мі́сце: а) (кому) не слід бути де-небудь, серед когось; б) (для чого) не слід, не годиться робити щось. [Саня:] Гаразд, гаразд, тут не місце для таких розмов… (Л. Укр., II, 1951, 34); Ні з мі́сця: а) стояти нерухомо, не рухатися. Стоїть солдат, не ворушиться. Москалька крикнула удруге, кричить і утретє — солдат ні з місця (Кв.-Осн., II, 1956, 9); — Ліворуч! Праворуч! А вони [учні] ні з місця, стоять наче вкопані, а потім враз вибухають реготом (Гончар, Тронка, 1963, 142); б) на тому ж рівні, у тому ж стані; О́чі на мо́крому мі́сці див. мо́крий; Прикипі́ти на мі́сці див. прикипі́ти; Те́пле (тепле́ньке) мі́сце — вигідна посада. Грибок знайшов тепле місце — продавцем у кооперації влаштувався (Зар., Антеї, 1962, 51); Подбала [Лукія] про свого синочка: при конторі влаштовує ..Хіба ж не тепленьке місце? (Гончар, Тронка, 1963, 163); Тупцюва́ти (тупцюва́тися) на [одно́му] мі́сці — не рухатися вперед, не розвиватися. Що для Посмітного характерно: не тупцювати на місці, не заспокоюватися (вже, мовляв, богова борода в руці), не обмежувати себе лише господарськими справами (Вишня, II, 1956, 18); Народне мистецтво не тупцюється на місці, а безперервно збагачується новими сюжетами, різноманітною інтерпретацією їх (Нар. тв. та ет., 6, 1966, 50).

2. перев. мн. Певна місцевість. Є місця — чувати: Круглий рік весна… (Граб., І, 1959, 371); У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам’яті як найкрасивіше місце на всій землі (Довж., І, 1958, 12).

3. тільки мн. Віддалені від центру, центральних організацій райони, організації, установи; периферія. Розвиток феодальних відносин в окремих областях спричинився до утворення на місцях незалежних князівств, які поступово відокремлювались від Києва (Іст. СРСР, І, 1956, 54); Багато цікавого розповіли товариші з місць (Головко, II, 1957, 431).

4. Окрема ділянка, частина чого-небудь Сонце підпливало собі вище та вище, гріючи повітря, палючи голі місця (Мирний, І, 1954, 252); Неприємне залоскотало мені під ребрами, зараз же на тому місці почало пекти, як вогнем, стало мені жарко й одразу пройняв піт (Ю. Янов., II, 1958, 124).

Ло́бне мі́сце див. ло́бний.

◊ Болю́че мі́сце див. болю́чий; Мі́сця живо́го нема́ див. живи́й; Слабке́ мі́сце див. слабки́й.

5. Частина, уривок книжки, художнього, музичного твору і т. ін. — Я якось не зрозумів того місця, де Ви пишете, що не можете порозумітися з Мирним в справі видання його повісті (Коцюб., III, 1956, 213); Деякі місця в копії [рукопису] полишені біло, і невідомо, що там має стояти (Л. Укр., V, 1956, 351).

6. Становище, яке займає хто-, що-небудь у суспільстві. Вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами (Сам., II, 1958, 365); — Ленін! — глухо простогнав Мічурін… — Слухайте мене, — Мічурін випростався. — На честь найвеличнішої безсмертної людини, яка вивела нашу країну на перше місце в історії, наказую припинити роботу! (Довж., І, 1958, 473).

◊ Зна́ти своє́ мі́сце — поводитися відповідно до свого становища. — Вона [Катря] їй так розмалює нігтями писка, що довго в свою школу не покажеться. Хай знає своє місце (Кучер, Трудна любов, 1960, 360).

7. Службова посада. Пішла [Олександра] найматься; та щось із тиждень попід тином ночувала, поки собі місце знайшла в якогось коваля (Вовчок, І, 1955, 33); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (Гончар, II, 1959, 32); // Вакансія в учбовому закладі для того, хто навчатиметься. Майже одне місце на робфак при сільськогосподарському інституті. Будемо першого свого бідняка посилати у високу науку! (Стельмах, II, 1962, 361).

8. Окремий предмет, одиниця вантажу (пакунок, чемодан, ящик і т. ін.). Вантаж, вага одного місця якого перевищує 250 кг, та вантажі.. вагою більше 400 кг класифікуються окремо (Автомоб., 1957, 311).

МІСЦЕ… Перша частина складних слів, що вказує на відношення до місця, простору, напр.: місцеме́шкання, місцепробува́ння і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 751 - 752.

Мі́сце, ця, с. Мѣсто. По тричі в однім місці бідного невольники затинали. Макс. Як намальовані встають передо мною всі місця. Левиц. І. Місцем, місцями. а) Мѣстами, въ нѣкоторыхъ мѣстахъ. Місцем такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже-світе! Грин. II. 169. Місцями й гарна трава — низом, а по су гробках погана. Зміев. у. б) Иногда, по временамъ. Місцями й я їм рибу. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 433.