РОЗЛОЖИСТИЙ

РОЗЛО́ЖИСТИЙ, а, е. Те саме, що розло́гий. У степовому селі був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи (Ю. Янов., II, 1958, 248); Шумів у розложистих вітах каштанів теплий степовий вітер (Рибак, Що сталося .., 1947, 23); Роги в лося величезні та розложисті (Вишня, II, 1956, 187); Малюється в уяві купальська ніч: став, тихий плескіт води, .. співи дівочі — дзвінкі та голосні — і парубоцька розложиста пісня (Рильський, Бабине літо, 1967, 29); Більш традиційна щодо своїх формальних ознак, більш розложиста й повільна та манера, з якою .. Ірина Вільде викладає події в романі «Сестри Річинські» (Літ. газ., 11.III 1959, 4); — Ти, значить, — уралець? — питали солдати. — З Свердловська. З Уральських розложистих гір (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 729.

Розложистий, а, е. = Розлогий. Дорожка твоя ой розложистая. Чуб. V. 1010. Розложисті роги. КС. 1898. VII. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 48.